Поганяла
Дуже схоже на те, що, починаючи з 20 травня, всі ми в нашій країні повернулися до епохи розвинутої сміхової культури, дещо призабутої протягом останніх років, а точніше, з моменту втечі за східний кордон її тодішнього найголовнішого об’єкта — Віктора Януковича. Сьогодні просто на наших очах народжується новий
Юрій АНДРУХОВИЧ, поет, письменник, есеїст, колонка на сайті zbruc.eu
Втім, і повернення згаданого попередника ми не те що не можемо відкинути — радше навпаки, автор цих рядків навіть об заклад готовий битися, що Януковича нам тепер тріумфально повернуть. Не для того ж цей теперішній колективний Янукович 2 прийшов до влади, щоби проминути таку нагоду для реабілітації Януковича 1.
Тож згадаймо, бодай фрагментарно, як воно все було — передусім із прізвиськами.
Хам — чи не найперша «клікуха» нашого тодішнього. Вона ж і найпромовистіша. Янукович отримав її в тюрмі, де був баландером, тобто розносив і розсипав по мисках юшку. Логічним продовженням Хама став Зек. Відтак з’явились історично зумовлений Янучар(а) і дещо нейтральніший Яник.
З автентичними ініціалами розпрощатися не так і легко: в мережі мені вже траплялося «в. о. Коломойського».
Вікторові Федоровичу взагалі страшенно щастило: його прізвиська виявлялися значно дотепнішими за нього самого.
Коли у 2004-му він орфографічно помилився в автобіографії, до нього назавжди причепився ПроФФесор. Тоді ж, під час осінньої президентської кампанії й відомого кидка яйцем, народився Великий тупий предмет. Пінгвіном його називали за поважність і надутість. Приблизно з тих же причин за ним закріпився й Парус. Ні, українською це було б Вітрило, я знаю. Проте Парусом його називали не цілком українці, а члени Партії реґіонів. Тобто в цьому випадку маємо рідкісний приклад позитивного прізвиська.
Але народ усе ж був дотепнішим за партійних підлабузників. З величезної «любові» до лідера нації народжувалися все нові й нові «звання»: Проффесор шапкознімальних наук, Пацан на районє масштабу країни, Срібний призер двобою з траурними вінками.
А ще з того ж 2004-го був Бандюкович. Семантично до нього прив’язаний Двічі несудимий, за моїми спостереженнями, частіше став уживатися з 2010-го. Золотий батон — уже після вікопомної втечі. Десь відтоді ж — і Легітимний, особливо після перших ростовських прес-конференцій, де він ламав олівці і ручки.
Не забуваймо також про Йолковника й Овоча. Після першої кривавої масакри в ніч на 30 листопада на Майдані можна було часто побачити гасло «Овощ созрел». Десь тоді ж Підарас невимушено трансформувався у Підарешт.
А ще був незабутній слоґан, що починався зі слів «Спасибо жителям Донбасса». Його запровадили в обіг фанати «Динамо», а зафорсив підприємець із компанії Prostoprint, який випустив серію футболок із тим-таки зачином. Окрім подяки за правителя нетрадиційної орієнтації, можна було придбати футболку з подякою за президента-
ананаса, президента з Гондурасу, а далі (рима ставала менш точною) — з автобази. Янукович тодішній (як, здається, і теперішній, тобто Янукович 2) брав усі ті насмішки дуже близько до серця, тож наслав на згадану компанію УБОП і влаштував їй погром. Але проти народу, який поширював ті ж слоґани в мережах, він не зміг нічого.
Гаразд, позгадували — й досить. Тепер про найближче майбутнє.
Тим більше, що кар’єра нашого теперішнього сама по собі почалася із жартів (правильніше сказати, кпин) і роздавання прізвиськ іншим. А потенційний референдум щодо «мирних угод із Росією» мусить пришвидшити цей ефект убивчого сміхового бумеранґа.
Дотепер було радше нейтральне і його ж командою забрендоване Zе!, а також — як перші прояви спротиву — Комік і Клоун (із підваріантом Клован). Знаний із 2016-го під ніком Голобородько (ефект від телевізійного серіалу як спецоперації довжиною в три роки), після новорічної ночі 2019-го він став Маріонеткою. Заслуговують на увагу й кілька крилатих фраз часів президентської кампанії: «Президент починається з аналізів», «Я шутил — меня избрали!», «Не гоняй наркомана в подъезде — может, это твой будущий президент!»
Самі собою напросилися до вжитку Зєля та Зельцман. Зрештою, й сам новообраний, попрохавши не ображати його тонку артистичну натуру звертанням «Володимир Олександрович», відкрив широку дорогу всім можливим Вованам, Воффкам і Вовочкам.
Проте з автентичними ініціалами розпрощатися не так і легко: в мережі мені вже траплялося «в. о. Коломойського».
Додамо «гравця на роялі» та деякі інші прояви кварталівської гуморної відрижки — їх, мабуть, так само більшатиме в міру подальшої узурпації влади.
І на завершення — з найновішого: комент під свіжим відео Майкла Щура: «ЯНУКОВОЩ ВСЕ РАВНО ЛУЧШИЙ, ОН ПРОБИЛ ДНО И ОПУСТИЛСЯ ЕЩЕ НИЖЕ».
Ви чуєте, Володимире? Вам наразі є куди падати, і дно попереду.