Індику вже не икається. Та чи це привід для радости?
3 червня набув чинності новий проєкт «Українського правопису». Він опублікований на сайтах Міністерства освіти і науки та Національної академії наук. І хоч на звикання до нього дається 5 років, нові норми та правила рекомендують використовувати вже тепер у всіх сферах спілкування — зокрема в офіційно-діловому мовленні. Тож гайда перевчатися
Уперше проєкт (так по–новому) документа, над яким учені трудилися впродовж останніх 30 років, був опублікований у серпні 2018–го і викликав шквал зауважень. Тож в остаточній редакції деякі з них враховано. Як–от вилучено славнозвісного «индика». Він залишився індиком, і йому вже майже не икається. Та все одно багатьох уболівальників за долю рідної мови результати цієї праці розчарували, адже хотілося вагоміших змін. А всі оті етери, катедри, павзи, міти, до яких доведеться звикати, наче й не такі необхідні. Одне добре, що впроваджуватимуть ці зміни поступово, а на ЗНО чи інших атестаціях оцінюватимуть знання лише після навчання за новими правилами.
Цікаво, що у новому правописі передбачене паралельне вживання слів: етер або ефір, авдиторія або аудиторія. Хоча отой же «проєкт» — без варіантів як об’єкт, суб’єкт, траєкторія.
Подвійне вживання є й у словах грецького походження: ефір і етер, кафедра і катедра, міф і міт. У запозиченнях із грецької та латинської — теж: аудиторія і авдиторія, лауреат і лавреат, пауза і павза.
Подвоєння приголосного «н» повернули слову «священник», як «письменник».
Якщо подобається писати «і» у словах «ніжності», «мужності», «Білорусі», це не буде помилкою. Хто напише літеру «и» в закінченні — «ніжности» — також не помилиться, адже й тут допускають варіанти.
Тільки разом писатимемо слова з анти-, віце-, екс-, контр-: віцепрем’єр, експрезидент.
А от числівник «пів», що означає половину, пишеться з іменниками окремо: пів аркуша, пів години, пів яблука, пів Луцька. Добре, що хоч маємо одне правило замість трьох попередніх, а то довго плутали, де писати разом, а де — через дефіс і з апострофом.
Якщо пів з іменником є цілісним поняттям, то пишемо разом: півострів.
У назвах сайтів тепер використовуються лапки і велика літера: сайт «Вікіпедія», мережа «Фейсбук», якщо поруч із назвою є родове слово. Якщо без нього, то з малої літери і без лапок: ґугл, твітер.
Подвоєння приголосного «н» повернули слову «священник», як «письменник».
А Мая у фоє тепер уникає подвійної йотації (замість фойє, Майя).
Загальні назви, коли їм надається особливий зміст, пишуться з великої літери: Батьківщина, Честь, Мати (раніше такий «привілей» мала лише Батьківщина).
Увійшли в правопис і фемінітиви, що творяться за допомогою суфіксів — к, — иц(я), — ин(я) та –ес: авторка, дизайнерка, директорка, редакторка, філологиня.
З’явилися слова на літеру «и»: ирій, икати, ирод, які мають варіанти: ірій і ирій, ірод і ирод (погана людина).
Ім’я Ігор як іменник м’якої групи в кличному відмінку має закінчення — ю: Ігорю (а не «Ігоре»!).
Російські прізвища передаються так: Донской — Донський, Трубецкой → Трубецький, виняток становить лише Лев Толстой.
З великої літери пишуться назви товарних знаків, марок виробів: «Жигулі», «Фольксваген», якщо ж це загальна назва, то з малої: «жигулі» й «фольксвагени».
З великої букви і разом пишемо Святвечір.
На цьому святому слові можна б і підвести риску під найцікавішими нововведеннями та братися за їхнє вивчення.
