Чому Віктор Шумський відрядив до Києва аж 40 своїх працівників
На виставку «Агро–2019» спеціалісти сільськогосподарського приватного підприємства «Рать» Луцького району прихопили ще й три племінні телиці породи українська чорно–ряба
«Віночок є, а генетики нема»
Забігаючи наперед, скажу, що худоба на Волинь не повернулася — покупці «розмели» її у перший же день. Утім, перед тим, як опинитися у новому місці десь на Київщині, телички чемно вистояли у загоні три доби, поки у столиці з 4 по 7 червня тривала ХХХІ Міжнародна агропромислова виставка «Агро–2019», яку називають наймасштабнішою у Східній Європі. Чорно–ряба з Волині привертала чи не найбільше уваги спеціалістів на оглядовому майданчику з худобою, де були представлені десятки агропідприємств.
— Вікторе Анатолійовичу, а яку із привезених з усієї України на виставку корів ви б хотіли забрати у своє господарство? — запитав я у керівника СГПП «Рать» Віктора Шумського.
— Жодної, — засміявся він. — Чесно кажу. Бо мої — найкращі.
«Віночок є, а генетики нема», — пожартував один із зоотехніків, коли пройшовся поміж рядів із коровами — деякі мали заквітчані голови. Такою була його відповідь на моє прохання порівняти виставлену на огляд худобу із волинською з «Раті». І це лише наполовину жартівливі слова, адже спеціалістам сільгосппідприємства села Ратнів справді є чим похвалитись. Узяти хоча б такий факт: на Волині власної племінної великої рогатої худоби з–поміж інших господарств найбільше продає саме СГПП «Рать». Причому черга вишиковується не тільки з українських покупців, а й з іноземних, — минулого року партію чорно–рябих відправили у Казахстан, і тамтешні аграрії просять ще!
Найкраще про людей і землю дбає той, хто живе і трудиться на ній
Селянин, який тримає хоча б корівчину у хліві, знає, якої праці та затрат вимагає її вигодовування. Це ж стосується і великих господарств. Через чималу затратність далеко не кожен фермер та сільськогосподарське підприємство наважуються розвивати тваринництво — як кажуть, «нема ферми — нема клопоту». У СГПП «Рать» обрали інший шлях: на полях колоситься пшениця після органічних добив, які забезпечують 2000 голів великої рогатої худоби.
— У нас на підприємстві — 160 людей, 70% із яких зайняті саме у тваринництві, — каже Віктор Анатолійович. — Люди мають роботу і відмінно з нею справляються. Тож розвиток цієї галузі — це наш свідомий вибір.
— Віктор Шумський мені нагадує ще тих, колишніх господарів–приватників, які жили на власній землі і займались усім комплексом робіт: і в полі працювали, і худобу доглядали, і сад із бджолами в них був, — каже Юрій Горбенко, начальник департаменту агропромислового розвитку Волинської облдержадміністрації. — Саме таким комплексним господарством є «Рать». І, вважаю, за цими агропідприємствами майбутнє, а не за великими агрохолдингами.
— У нас на підприємстві — 160 людей, 70% із яких зайняті саме у тваринництві, — каже Віктор Анатолійович. — Люди мають роботу і відмінно з нею справляються. Тож розвиток цієї галузі — це наш свідомий вибір.
Важко не погодитись. Віктор Шумський живе у селі Ратнів, де господарює. А хто бачив власників чергового агрохолдингу, чиї трактори переорюють тисячі гектарів навколо багатьох сіл? Вони десь у столичних офісах чи на теплих морях. Погодьтеся, що господар, який мешкає поруч, і про село, і про землю дбатиме краще.
…Та повернімося до питання, винесеного у заголовок. Уже літ 15, як підприємство Віктора Шумського щороку бере участь у найбільшій в Україні та Східній Європі сільськогосподарській виставці. Хоч, здавалося б, спеціалісти цього успішного господарства самі кого хочеш навчать.
— З року в рік на виставку приїжджають понад 40 наших спеціалістів. Від такої практики ми не відступали і не відступаємо. Працівники мають змогу відвідувати всі виставкові павільйони, брати участь у семінарах та дискусіях, ділитись досвідом і переймати чужий. Є господарства, які лиш роблять вигляд, що успішно працюють, а є такі, як наше, що стабільно працює та розвивається і впевнено дивиться у майбутнє, — підсумовує Віктор Шумський.