Дитинка «згоріла» за три дні, незважаючи на те, що батьки вчасно звернулись до лікарів
Знайомий зізнався, що після того, як взнав про цю трагедію, він прийшов додому, міцно пригорнув до себе свого малого синочка і так завмер. Син був здивований такому несподіваному прояву почуттів завжди стриманого батька. Але так зробили, напевне, не один тато з мамою, коли повернулись з тих страшних похорон у Любешові…
Дитинка «згоріла» за три дні, незважаючи на те, що батьки вчасно звернулись до лікарів.
Василь УЛІЦЬКИЙ, Олександр ЗГОРАНЕЦЬ
ВСЕ ПОЧАЛОСЬ З ПОЧЕРВОНІННЯ У ГОРЛІ Знайомий зізнався, що після того, як взнав про цю трагедію, він прийшов додому, міцно пригорнув до себе свого малого синочка і так завмер. Син був здивований такому несподіваному прояву почуттів завжди стриманого батька. Але так зробили, напевне, не один тато з мамою, коли повернулись з тих страшних похорон у Любешові… Мама дівчинки, Наталія Клубук, стискала в руках і цілувала портрет своєї доні, і крізь сльози розповідала про… її народження. Марійка з`явилась на світ недоношеною, два місяці провела в реанімації. Був навіть момент, коли лікарі казали: “Якщо зможе прожити три дні, значить житиме”. Вона вижила, гарно розвивалась, росла здоровою і жвавою. Здавалось, усе найгірше позаду. Але… Хто міг подумати, що банальне почервоніння у горлі закінчиться смертю? - Нашу дитину вже не повернеш, але ж може врятують інших дітей, - ридає мама дівчинки. Зі слів батьків, які проживають у Луцьку, щось не те із здоров`ям Марійки вони запідозрили у вівторок. У неї трішки стало дерти у горлі. Напоїли чаєм. До знайомих приходив за викликом лікар, тому попросили його оглянути одразу й Марійку. Лікар подивилась горло і чимось його помастила. Однак зранку у середу в дитини з`явилась температура – тридцять сім – і продовжувало дерти у горлі, хоч дівчинка була енергійною, гралась. Знову поїли дитину чаями з малини та липи, плюс дали „легенькі крапельки” – „Афлобін”. Але в ніч на четвер буквально за годину температура підскочила до 39,6 градуса. Збити її не вдалось до ранку. О восьмій годині приїхала „швидка”. - Лікарі „швидкої” вкололи димедрол та анальгін і поїхали, - каже мама дівчинки Наталія Клубук. – А я одразу ж викликала дільничного лікаря. Вона подивилась дитину, виписала ліки, сказала, що якщо буде гірше, звертатись до лікаря, і пішла. А дитина стала жовтіти, з`явились круги під очима, вона не могла нічого проковтнути. Тоді приблизно о першій дня ми поїхали до лор-лікаря Олексія Віговського, який має приватний кабінет у Луцьку.
КОЖНА ХВИЛИНА - НА ВАГУ ЗОЛОТА Лікар Віговський поставив діагноз — гострий стенозувальний ларинготрахеїт (запалення гортані). Ця хвороба горла, викликана інфекцією, небезпечна ще й тим, що у зв`язку з пошкодженням слизової оболонки гортані, оголюються її нервові закінчення, і тоді навіть незначний подразник - ковток повітря, наприклад, може стати причиною спазма м`язів, і дитина може задихнутись. Тобто непоправне може статись будь-якої миті. Тому дитину неодмінно треба госпіталізувати у стаціонар, на якій би стадії захворювання вона не перебувала. Усього розрізняють чотири етапи цього захворювання і при 3-4 ступені госпіталізовують у реанімацію. За словами лікаря, дитина перебувала на межі між другою і третьою стадіями. Однак ця хвороба прогресує надзвичайно швидко. (У крайніх випадках роблять трахеотомію – розріз трахеї нижче місця звуження). - Дівчинка була у досить нелегкому стані, - каже Олексій Віговський. - Тому я при батьках зробив дзвінок в інфекційну лікарню. Назвав прізвище дитини, сказав, що вона у важкому стані і попросив не затримувати на приймальному відділенні, а зразу надавати допомогу. Батьки, щоправда, не одразу повезли дитину в лікарню, а заїхали за речами додому. За їхніми словами, уся дорога зайняла 15 хвилин, і на приймальному відділенні вони були зареєстровані о 13 год. 48 хв. - Коли ми приїхали у лікарню, на приймальному відділенні лікаря не було, - каже Віталій Клубук, батько Марійки. - Через деякий час прийшла медсестра. Дістала бланк карточки і стала заповнювати усі ці формальності: прізвище дитини, як звати батьків, де вони працюють… Це в той час, коли дитина задихається - це було помітно навіть нелікарю! Марійка весь час хрипіла і повторювала одне: «Додому, додому». Потім хтось зателефонував і санітарка пішла кликати до телефону. - Нарешті з`явилась лікар, - продовжує батько. - Знову стала задавати багато запитань. Але аж коли побачила, що дитина задихається, сказала санітарці піднімати її наверх, а дописати потім. Але інша працівниця стала наполягати, що дитину треба зважити і зміряти - для того, щоб правильно визначити дозу ліків. Кажу: «Дитина важить 13 кілограмів, навіщо витрачати час?» - «Ні, треба важити». Зважили - 13 кілограмів. Потім ще сказали брати мазок у мами. Це все час. Стоїмо, чекаємо ліфт на першому поверсі… Якби ж я знав, що відділення на другому поверсі, а не вище, то взяв би дитину на руки і заніс! У відділенні хвилин через 10 прийшла лікар і сказала робити інгаляцію. Медсестри ще почали сперечатись, кому саме робити: «Роби ти, я сьогодні вже робила» - «Ні, ти». Потім стали допитуватись, чи ми від якогось Івана Петровича, чи як його там звати. «Ой, давайте ми вас в іншу палату переведемо, бо телефонували, казали, що від нього хтось поступить»… - Інгаляцію вони почали робити тільки о 15 год 03 хвилини, - плаче мама дівчинки. - Через годину і 15 хвилин після реєстрації… “За другого ступеня стенозу гортані лікування треба починати вже в приймальному відділенні, щоб не гаяти часу, - так написано у підручнику для лікарів. І там же: Прогноз за стенозувального ларинготрахеїту серйозний, бо в деяких випадках настає летальний кінець, навіть у разі забезпечення своєчасного комплексного лікування. Лікування гострого стенозувального ларинготрахеїту комплексне. У ньому беруть участь педіатр, отоларинголог, реаніматор”. - Ми зобов`язані заповнити необхідну документацію і це не забирає багато часу, - каже Любов Серба, лікар, яка працювала на приймальному відділенні. – Ми мусили зважити дитину і зміряти зріст, щоб знати, як розрахувати дозу ліків. Можливо, у цій ситуації батькам й здалось, що було довго. Але я наполягаю на тому, що я дала розпорядження черговому персоналу, і дитину відвели у відділення ще до того, як я закінчила писати історію хвороби. Більше того, одразу після цієї дівчинки поступила дитина з таким же ларингітом, але я її стала приймати, тільки дописавши історію попередньої. …Через кілька хвилин після інгаляції з палати у коридор вибіг батько Марійки з криками: “Дитина не дихає!”. Разом з медсестрами він відніс дівчинку у реанімацію, що на першому поверсі. (Але і тут, за словами батька, не обійшлось без прикрощів: “Розгублені медсестри знов сперечались і сварились одна з одною, кому нести дівчинку в реанімацію”.) В реанімації спрацювали на відмінно: дитині швидко відновили дихання, вставивши в рот спеціальну трубку. Під час цієї маніпуляції й було помічено ще одну хворобу, якої не побачили попередні лікарі – епіглотит.
ДЕ БУЛА ПОМИЛКА? Епіглотит – це запалення надгортанника, який перекриває вхід у гортань. І епіглотит, і ларингіт – це ланки одного ланцюга, однак епіглотит – ще складніше захворювання. Але жоден з лікарів його не помітив, аж поки дитина не потрапила в реанімацію. - Виявити епіглотит можна лише за допомогою спеціальної процедури – ларингоскопії. Її робить тільки лікар-лор. Ми на приймальному не робимо таких процедур, - каже Любов Серба. – А термінового огляду лора я не призначала, оскільки огляд уже був проведений лор-лікарем. До того ж на той момент, за словами головного лікаря інфекційної лікарні Петра Гагаловського, лікар-лор був у відпустці, а той, який його заміняв, повинен був прийти на роботу тільки о четвертій годині. - Чи не можна було викликати іншого лікаря? - запитуємо у головного лікаря лікарні. - Ви думаєте, що так просто, маючи одну машину, взяти і привезти? (батьки дівчинки готові були і надавали авто при потребі – ред. ) - Очевидно, саме так, якщо дитина у важкому стані. - Якби ж ми знали, що дитина в такому стані… Ми не знали, що така ситуація. - Тобто, недооцінили важкості хвороби? - Мабуть, недооцінили важкості стану набряку слизової. - Якби лікарі, які оглядали, зрозуміли, наскільки це серйозно, вони б викликали негайно лора? - Мабуть, вони б відправили дівчинку одразу в реанімацію. Але зараз, поки з`ясовуються усі обставини, робити якісь висновки зарано. Лікар-лор Олег Житніков, щоправда, після того, як оглянув дівчинку в реанімації, підтвердив і діагноз, і те лікування, яке призначили реаніматологи. Однак було пізно: не допомогли й нові, дуже дорогі антибіотики. Хвороба дала серйозні ускладнення, з якими ослаблений імунітет не зміг впоратись. Трохи більше, як через добу Марійка, якій було усього два роки і чотири місяці, померла. - Коли Марійка вже лежала в реанімації, була між життям і смертю, мені дали список ліків і гігієнічних засобів, які треба було купити. А хтось з лікарів ще попросив мене купити їм паперу, бо їм, бачте, нема на чому писати, - згадує, гірко зітхаючи, тато дівчинки… Батьки не займались самолікуванням, не ходили по ворожках, а раз за разом звертались до лікарів… Хвороба не вважається невиліковною, однак дитинку врятувати не вдалось... Звісно, лікарі не всемогутні, але чи справді летальний кінець був невідворотним?! А якщо ні, то де помилка?! І чи можна запобігти її повторенню?! Наразі ж цією справою займається прокуратура.
