«І сам не гам, і Порошенку не дам?»
«На виборах «Голос» набере рівно стільки, щоб не пустити до парламенту Порошенка і не пройти самому»
Штучний селекціонер із YouTube підкинув мені «Ідіократію» — фільм, що його я свого часу пропустив. Щиро кажучи, про це зовсім не шкодую. З погляду кіномистецтва він навряд чи сміє претендувати на вічність. Але як дотепно реалізована футурологічна картинка про наше дуже ймовірне завтра. «Ідіократія» таки справляє враження
Фільм показує цілком життєствердний світ, побудований людьми зовсім недурними. Тільки от будували вони його, орієнтуючись винятково на ідіотів. Тому в цьому світі замість мови — примітивний мережевий діалект, пересипаний лулзами і лолами. Тому президент країни — відомий рестлер, він же зірка порноіндустрії.
Цей чудовий світ ми впізнаємо вже тут і тепер. Ми щодня зіштовхуємося з його більш ніж промовистими прикметами.
Виглядає так, що наш новий парламент набиратимуть за тегами із сайту ragu.li: актори «Ліги сміху», ретро–співаки і співачки, пластмасові діви та всі можливі «звьозди» попсового штибу. Це вже навіть не славнозвісні «водії й масажистки», а щось гірше. Тріумфальне обрання на президентську посаду одного з представників цього бізнесу відкрило скриньку Пандори, і попса на всі свої голоси завищала: «Я теж так хочу!»
І слушно: всі вони нічим не гірші.
«Новими політиками» відтепер стають, умовно кажучи, артисти: до нудоти знайомі фізіономії з телебачення та інстаграму — Вовка, Юзик, Лисий. А ще Олег Винник та Віктор Павлік, які отримали пропозицію балотуватися до Верховної Ради за списками партії «Моя стабільність». Схоже на те, що народові їх усе ще мало: в мережах, на телеекранах мало, мало на стадіонах, в кінофільмах і серіалах. Треба, щоб і в парламенті вони масово тішили наші демократичні смаки. Тож і Оля Полякова вже заявляє про створення жіночої партії.
Це вже навіть не славнозвісні «водії й масажистки», а щось гірше. Тріумфальне обрання на президентську посаду одного з представників цього бізнесу відкрило скриньку Пандори, і попса на всі свої голоси завищала: «Я теж так хочу!»
Мало, все одно мало. Треба, щоб їх ішло більше. Де політичний мегапроект DZIDZIO? Чому не оголошує створення нової партії Павло Зібров? А яке широке електоральне поле в Лоліти! Де вона? Чому досі не об’єдналися в потужну політсилу нового європейського зразка Тіна Кароль, Даша Астаф’єва і MARUV?
Усі — в парламент! Я відчуваю — ви пройдете. Все у вас складеться, все вам проканає й обломиться. А нам буде щастя. От лиш кому не проканає, то це «Голосу» з Вакарчуком. Не знаю, звідки це відчуття, проте щось мені підказує: на виборах вони наберуть рівно стільки, щоб не пустити до парламенту Порошенка і не пройти самим. Щоб недобита решта притомних виборців дружно заспівала багатообіцяльному Святославові: «Дякуєм тобі!..» Після чого поїхала з країни геть.
Зате лідером електоральних симпатій була й залишається партія «Слуга народу». Її підтримка вже, кажуть, наближається до 50 відсотків. І це ще не межа. Хоч дехто з цього приводу і сміється (мовляв, немає насправді такої партії, віртуальна вона!), щось мені й тут підказує: могутній кадровий резерв старої Партії регіонів недаремно стільки років натерпівся в очікуванні своєї миті. Усі вакантні місця «Слуги народу» заповняться — легко і вмить — перевіреною кадрою молодих регіонів. Запанують вони, браття, у нашій сторонці. Ех, запанують — мало не здасться!
Красиве все таки словосполучення: електоральні симпатії. Вони вирішують усе. Будь симпатичний — і виграєш. Варто додати: від симпатії до ідіократії — лише крок. До майбутньої парламентської коаліції «Ліга сміху» (вона ж «Сказочная Русь») цілком очікувано доєднається ще й симпатичний кавказький шоумен зі старшої когорти політиків. Колишній грузин, а нині патріот України прилетів і каже: «Я просто повертаюся до себе додому».
Як чудово, що в нього знову знайшовся дім. Але де і як тепер жити нам?
Юрій АНДРУХОВИЧ,
поет, прозаїк, перекладач, громадський діяч
Джерело: zbruc.eu.
