На Волині закоханий юнак освідчився прямо… на футбольному полі
І дівчина, нічого перед тим не підозрюючи, на очах уболівальників та під їхні гучні оплески дала згоду!
Минулої неділі на футбольному полі в селі Цегів Горохівського району здавалося, все було звично: господарі, знані настільки хорошими футболістами, що рік тому вибороли кубок району, відчайдушно грали з горохівськими «Міщанами».
Стадіон вирував пристрастями вболівальників, яких чимало в обох команд. Серед них є багато дружин, діточок. Скажімо, Ромчик Романюк, якому в травні виповнився лише один рочок, спершу, як і тато-тренер Андрій, жваво махав рученятами до гравців, але втомився й заснув на руках у матусі Валентини.
– Малюк від народження, не «пропускає» матчів. Їх шум для нього зовсім не заважає – слугує колисковою, – казала, усміхаючись, пані Валя.
– Добре, що в селі є футбол, маємо куди вийти, гарно провести дозвілля, – розповіла цегівчанка Аня, дружина вболівальника Андрія Панасюка.
І лише кілька людей були посвячені у таємницю цього сонячного дня. На футбольній арені очікувалася досі нечувана й небачена на Горохівщині подія: після закінчення матчу футболіст Олександр Кутас мав освідчитися.
І лише кілька людей були посвячені у таємницю цього сонячного дня. На футбольній арені очікувалася досі нечувана й небачена на Горохівщині подія: після закінчення матчу футболіст Олександр Кутас мав освідчитися.
…Нічого не підозрюючи, білява вродливиця Ярослава вболівала за команду коханого з подругами. Може, трохи здивувалася, коли серед другого тайму Андрій Романюк замінив її Сашка на іншого гравця. Хіба ж могла знати, що хлопця з поля, наче здуло вітром, бо мав перевдягнутися, оговтатися перед велелюдним спортивним товариством не зі звичним м’ячем, а з величезним букетом білих троянд, ще й спершу подумки повторити слова, від яких у свій час стає найщасливішою кожна дівчина?
Схоже, для Олександра фінальний свисток прозвучав, наче вальс Мендельсона. На футбольне поле йшов під аплодисменти команд, а один із друзів гречно привів від уболівальницької зони здивовану Ярославу. Щоб зрозуміти почуття дівчини, треба було бачити її щасливі очі, радість у хвилину, в яку Саша став на коліно, сказав вічне: «Я Тебе кохаю», простягнув букет, перстень і запропонував: «Стань моєю дружиною!»
Хотілося, щоб зупинилася ця прекрасна мить, в яку Ярослава перстень прийняла, а стадіон знову вибухнув оваціями. Мовляв, вона згідна.
«Молодець!» – скандували й Сашкові, бо далеко не кожний молодий чоловік наважиться сьогодні на такий шляхетний вчинок!
У закоханих розпитала, що вони зустрічаються дев’ять місяців. Ярослава живе в Холоневі і в суботу відкружляла у випускному вальсі. Дівчина мріє стати візажистом, тому невдовзі почне здобувати цю професію. Олександр – майстер, якщо потрібно зробити шикарну натяжну стелю. Обоє переконані, що якби таких романтичних подій було більше, то всі почувалися б щасливішими й красивішими!
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.