Колись «зеботів» і «порохоботів» не буде...
Якось пив пиво із Сергієм. На той час і прізвища його не знав. Молодший за мене хлопець, наче добрий, не дурний. Говорили про комп’ютери, згадували якісь курйози, трохи сперечались про політику. Пам’ятаю лише, що дратував властивий для його віку радикалізм. Згодом ще декілька разів чув про Сергія від спільних знайомих. А потім... він дивився на мене з великої фотографії на Театральному майдані Луцька – Герой Небесної сотні Сергій Байдовський
Навряд чи зараз він був би у когорті «зеботів» чи «порохоботів» (як називають одне одного палкі прихильники Зеленського та Порошенка). Втім, думаю, хтось би та й зневажав хлопця через його погляди. Адже суперечки про політику нині такі категоричні.
Пише у фейсбуці знайома: «Геть із друзів усі, хто голосував за...» (словом «геть» замінив не надто цензурну фразу). Хоч я і не голосував за цього кандидата, та слухняно «видалився», бо якщо не цього, то наступного разу можу когось не того підтримати...
Політика робить з людьми дивовижні речі: сьогодні ти сидиш перед телевізором і не тямиш себе від радості, дивлячись, як Жан Беленюк танцює гопак після переможного поєдинку, а завтра готовий обплювати монітор, бачачи те саме обличчя, але вже у передвиборному ролику. А «Океан Ельзи»? Як тепер цією музикою можна насолоджуватися, коли між ноти свідомість пропихає цифри політичних рейтингів? Про Кличка, який був для країни національним героєм, взагалі годі говорити.
Щоправда, розлюбили ми цих людей не просто так. Не лише їхні промахи змушують нас змінити ставлення. Безліч професійних політтехнологів працюють над цим удень і вночі за великі гроші. Звісно, свій хліб вони їдять недарма, їм таки вдається «залізти» в голови українців. А нині складається враження, що праця тих «штукарів» найбільш ефективна.
Та от цікаво, коли Порошенко відпочивав на Мальдівах, а Зеленський жартував на сцені про Голодомор, чи уявляли вони, що через них сваритимуться мільйони. А зараз що про це думають? Якщо подивитися, що розповідають на телеканалах, лояльних до цих політиків, то стає зрозуміло, що їм байдуже — у них вибори, їм треба рейтинг. А тільки виграють ці перегони, то, звісно, запрацюють із новою силою на благо України. Біда лише, що поки ми чекаємо того щастя, на фронті гинуть Герої... А серед них — «зеботи», «порохоботи» та представники інших політичних таборів.
