«Стати поліцейським — це не була моя дитяча мрія. Але я вирішив обрати цю професію в АТО, коли побачив, як гинуть наші хлопці, — і після демобілізації визначився: захищатиму Україну на мирній території».
«Якби ж ми діяли жорстко, порушників затримували б одразу», — переконаний головний волинський патрульний коп
Новий начальник управління патрульної поліції у Волинській області Андрій Крутень на «прямій лінії» в «Газеті Волинь» розповів, чому правоохоронці інколи ніяк не можуть «скрутити» порушника, як інспектори «захищають» громадян від електромагнітних хвиль і де поділися черги на посади в його відомстві… Водії, пильні пенсіонери, керівники районних видань і просто небайдужі громадяни скористалися нагодою задати запитання нашому редакційному гостю. Протягом години читачі майже не давали журналісту «Волині» і слова вставити, а телефон ледь витримував таку кількість дзвінків
Реформа, кадри і зарплати…
— Вас турбує редактор газети «Вісті Ковельщини» Микола Вельма. Як ви вважаєте: чи створення патрульної поліції дало свою ефективність у масштабах держави, міста, області? Адже нині чуємо про велику кількість злочинів: крадіжки, хуліганство, вбивства, щоразу більше з’являється інформації про педофілію… Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб запобігти цим потворним явищам?
— Упевнено можу сказати, що реформа патрульної поліції принесла досить високі результати в боротьбі зі злочинністю, але названі вами правопорушення насамперед стосуються органів слідства, оперативних підрозділів кримінальної поліції та інших. Утім, патрульні — це також невід’ємна частина системи, зокрема, коли стосується виявлення і розкриття злочинів по гарячих слідах. Щоб запобігати таким явищам, необхідно максимально співпрацювати громадянам, владі та правоохоронцям.
Щодо порушень статевої свободи, то таким зловмисникам часто характерна певна поведінка, і про них варто повідомляти. А працівники патрульної поліції активно застосовують превентивні заходи: проводять поверхневі перевірки, ідентифікують осіб, особливо коли вони перебувають у темний час доби в неосвітлених місцях.
— Чи є плинність кадрів у патрульній поліції, якщо так, то чому? Що потрібно зробити, щоб по вакансії в управлінні сформувалася черга?
— Проблема є, але не критична, і цьому є об’єктивні причини: ми переводимо більш професійних працівників до інших підрозділів правоохоронної системи, траплялися випадки, коли люди не мали можливості виконувати свої службові обов’язки. Варто також зважати й на особливості регіону: волиняни їдуть на заробітки, а грошове забезпечення патрульних й зарплати за кордоном порівнювати важко. Щоправда, на Рівненщині, за схожої з їхньою ситуації, майже стовідсотково укомплектоване управління. Для того, щоб виправити ситуацію на Волині, налагодимо організацію роботи у відомстві, створимо відповідні комфортні умови для працівників і професійно будемо розвивати наших співробітників, щоб мати серйозний, якісний кадровий потенціал.
Мій принцип роботи — то робота в команді. Я такий же, як і вони: нічим не кращий і не гірший. У мене просто інші повноваження. Ми завжди вислуховуємо один одного, і я готовий прийняти позицію підлеглого, якщо вона краща ніж моя.
За тиждень часу в нас вже з’явилося 18 претендентів, які виявили бажання бути частиною управління патрульної поліції. Ми і далі чекаємо усіх свідомих громадян у своїй команді.
— Скільки сьогодні заробляють патрульні?
— Грошове забезпечення працівника становить 10 тисяч 200 гривень.
Непрості діалоги в дорозі
— Ігор із Горохова. Чи вважаєте ви, що патрульна поліція працює нині у повному обсязі? Чи задоволена громада вашою роботою? Чи захищені права ваших співробітників повністю на рівні держави?
— Я не маю статистичних даних щодо оцінки волинянами нашої роботи, але у ЗМІ та інтернеті існує інформація, що дискредитує правоохоронців, а також є подяки за сумлінне виконання обов’язків. Ми будемо дослухатися до думки громадян, і я буду старатися, щоб претензій до роботи патрульних не було. Що ж до правового захисту наших працівників, то тут нині є певні колізії, наприклад стосовно відповідальності за приниження честі та гідності поліцейських.
Сподіваюся, незабаром для водіїв–порушників, які проявляють агресію до патрульних, передбачатимуться суворі покарання, щоб таких випадків було якнайменше.
— Можливо, поясните ті численні ролики, коли поліцейські вдвох, а то й утрьох не можуть дати ради одному порушнику?
— Зі сторони важко робити висновки про роботу того чи іншого працівника. Наприклад, я затримував громадянина, який мав половину моєї ваги, коли ж я його повалив на землю, а інший працівник надягав кайданки, порушник мене просто ногами підняв. Особа перебувала в наркотичному стані. Тому спостерігачі об’єктивно оцінити такі випадки не можуть. Коли ми застосовуємо фізичну силу, завжди намагаємось якнайменше шкоди заподіяти тому, кого затримуємо. Якби ж ми діяли жорстко, порушників одразу ж затримали б.
— Мене звати Микола, я працюю водієм у Луцьку. Скажіть, будь ласка, коли ваші патрульні виїжджають на роботу, їхнє перше завдання зупинити і оштрафувати шофера чи все ж провести якусь виховну роботу?
— Мушу тут послатися на Закон України «Про Національну поліцію», де вказано, що патрульні мають проводити профілактичну превентивну діяльність, що стимулює учасників дорожнього руху дотримуватися правил. Утім, якщо водій порушує, його дії повинні бути оцінені через призму законодавства. Тут процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення є обов’язковою. Поліцейський може в окремому випадку визначити, що порушення несуттєве й обмежитися усним зауваженням. Але, будучи керівником, я не можу вказувати, як у цих випадках діяти патрульним.
— Турбує Микола з Луцька. Нещодавно ми з друзями відпочивали біля свого будинку, вживали алкоголь. До нас підійшли патрульні й сказали, що це незаконно. Чи справді ми не мали права цього робити у своєму дворі?
— Щоб з’ясувати, на чиєму боці правда, треба визначити, що то за місце. Коли це приватна територія, то ви не порушували закону, а коли це громадське місце, куди мають доступ інші особи, то патрульні були праві.
У нас в країні дві біди…
— Житель Залізниці Любешівського району. У нашому селі дорога настільки розбита, що далі нікуди, і ніхто не хоче її ремонтувати. Як цьому можна зарадити?
— У патрульній поліції є відповідний відділ, який безпосередньо займається такими справами. Фахівці цього підрозділу вживають заходи до посадових осіб, які не забезпечили на належному рівні безпеку дорожнього руху. Жодних інших повноважень щодо цього в нас немає. Тому якщо зараз не передбачено відповідних коштів на ремонт дороги, то, на жаль, це питання швидко не вирішиться.
— Біля мого будинку трапилося шість аварій. Я вже пів року «воюю», щоб установити «лежачих поліцейських». Як це питання можна вирішити?
— Насамперед попрошу вас оформити відповідне звернення до управління патрульної поліції, детально описавши проблему. Щоб визначити, чи доцільно встановлювати обмежувачі швидкості, ми маємо користуватися багатьма нормативними актами. Якщо такі конструкції потрібні, проєктант має розробити схему комплексної організації дорожнього руху. Це тривалий і досить клопіткий процес.
— Андрій Развін із Нововолинська. Зараз літо, на вулиці спека, а нашими дорогами їздить дуже важка техніка, асфальт руйнується на очах. Чи звертає на це увагу патрульна поліція?
— На жаль, наші співробітники не можуть охопити всі шляхи області, але якщо патрульні помічають вантажівки, вони зупиняють їх і рекомендують водіям місця відстою. У нас розробляються графіки патрулювання із представниками Укртрансбезпеки. Вони зважують такі транспортні засоби і штафують тих осіб, які не забезпечили дозволену кількість вантажу.
«За усмішкою кожного патрульного прихована велика праця…»
— Це Олег із Луцька. Розкажіть про ваш досвід роботи в управлінні патрульної поліції у Рівненській області? Наскільки складні випадки траплялися?
— Тут можна можна говорити про складні психологічні моменти. Наприклад, коли приїжджаєш на виклик і є загиблі діти. Звісно, були й важкі фізичні випробування. Я починав працювати з посади командира роти, і роботи вистачало, і труднощів було чимало. Але якщо любиш свою справу, їх удається подолати. Хоча в нас є чимало недоліків, але за усмішкою кожного патрульного прихована велика праця. Я захоплююся роботою поліцейських і хочу, щоб їх підтримувало суспільство.
— Чим робота на Волині відрізняється від праці в Рівненській області?
— Територіальними викликами. Якщо на Рівненщині основна проблема — це бурштин, то на Волині — контрабанда на кордоні.
— Як ви будуєте стосунки з підлеглими, наскільки формальною–неформальною є комунікація? Які покарання, стимули застосовуєте?
— Мій принцип роботи — то робота в команді. Я такий же, як і вони: нічим не кращий і не гірший. У мене просто інші повноваження. Ми завжди вислуховуємо один одного, і я готовий прийняти позицію підлеглого, якщо вона краща ніж моя. Я завжди повторюю, що патрульна поліція — це велика сім’я.
— Чи пригадуєте кумедні ситуації? — нарешті поцікавився журналіст «Волині».
– Інколи нас викликають люди, які не зовсім адекватно оцінюють ситуацію, але не загрожують ні собі, ні іншим… Їм ми також намагаємось допомогти, принаймні зробити так, щоб вони відчували себе безпечно. Наприклад, працівники патрульної поліції роз’яснювали заявниці, як правильніше захистити себе від електромагнітних хвиль, якими на неї нібито впливають сусіди, і вона залишилася задоволеною.
