Іван Виговський єдиний у Польщі передав храми з унії у православ’я
6 липня 1659 року король Ян Казимир подарував Любомльське староство у володіння гетьману
Цей історичний діяч безпосередньо пов’язаний з Волинню. Пройшовши курс навчання в Києво–Могилянській академії, Іван Виговський (на фото) розпочав писарську кар’єру в луцькій замковій канцелярії, де працював протягом 1624–1640 років. Служив юристом у міському суді в Луцьку, згодом — намісник місцевого старости. Брав участь у діяльності Луцького братства, у 1640–му записаний у списки братчиків. Затим службова кар’єра веде українського шляхтича до Києва і далі. Після смерті Богдана Хмельницького Івана Виговського проголошують гетьманом.
1659 року на прохання короля Яна Казимира королева Людовика–Марія, якій належало Любомльське староство, видала привілей Виговському на цю маєтність. А незабаром уже сам король підтвердив це рішення своєю грамотою. У документі сказано, що він дарує на вічні часи староство Любомльське, яке новий власник має право продавати, давати і дарувати друзям, на церкву, а також віддавати на шпиталі, семінарії і школи.
Ставши Любомльським старостою, гетьман — єдиний у Речі Посполитій — реалізував Гадяцьку угоду щодо релігії. Будучи опікуном місцевих церков, він на території староства вивів їх з–під юрисдикції уніатського єпископа Якова Суші і перевів у православ’я. Усі 13 парафій стали обслуговували православні священники.
Ми не знаємо, де була основна резиденція Івана Виговського. З документів видно, що він щороку бував у поліському містечку.
Виговський дбав про церкви. Одному любомльському храму він подарував ікону, яка зберігалася до кінця ХІХ століття. Церкви в селах Хворостів, Полапи, Головно також отримували дарунки. У привілеї 10 лютого 1661 року гетьман повідомляв, що вирішив збудувати храм у селі Нудиже та подарувати тутешньому священнику землю.
Ми не знаємо, де була основна резиденція Івана Виговського. З документів видно, що він щороку бував у поліському містечку. Проживав, найімовірніше, в старостинському будинку, який розташовувався у місцевому замку.
У березні 1664 року Івана Виговського розстріляли поляки. Після страти король скасував рішення про повернення церков Любомльського староства до православ’я. Храми передали уніатам.
За заповітом гетьман відписав Любомльське староство дружині, але його родині воно так і не дісталося. На ці маєтності претендував і гетьман Павло Тетеря. Він добився від короля міста Любомля (можливо, без інших населених пунктів) і володів ним до 1668 року.
Син Виговського, Остафій, після третього шлюбу прийняв католицьку віру. Син брата Костянтина Олександр був католицьким луцьким єпископом у 1703 році.
Олександр ОСТАПЮК,
головний зберігач фондів Любомльського краєзнавчого музею.
