Волинські нотатки Дмитра Махортова*

«Та хто він такий? Бачили ми таких зайд! Тільки наобіцяє, а потім — ​шукай вітра в полі… »   — ну от дочекався і таких коментарів на своїй фейсбук–сторінці. Хто ж цим людям так насолив, що виливають свою злість у соцмережі? Хтозна. Та сказати, що це не ображає, — ​неправда. Але ж тримаю удар, бо раз прийняв рішення йти у депутати від волинського округу № 23, то маю переконати виборців, що я — ​не вітер в полі і не зайда, а досвідчений юрист, якому, як і більшості українців, дуже заважають жити і працювати корупція, беззаконня, подвійні стандарти й безлад. На зустрічах із людьми не обіцяю привозити їм футбольні м’ячі і не роздаю гречки. Вважаю, що все це депутатське «гречкосійство» має залишитись у минулому. Зараз наша рідна держава в такій небезпеці, що до Верховної Ради повинні зайти професіонали, які можуть швидко зорганізуватися, з перших же днів роботи сформувати коаліцію, обрати уряд і приймати закони, що полегшать життя громадян та вітчизняного бізнесу і захистять державу від зовнішньої агресії й внутрішніх чвар. А люди мають можливість через своїх представників–мажоритарників впливати на зміст законів. Про таку співпрацю виборців і депутата розповідаю я цими днями в окрузі селянам і містянам, головам сільрад, місцевій інтелігенції. І веду сторінку у соцмережі — ​своєрідний щоденник мого знайомства з Волинню.

4 липня. Маневичі. Зупинити трагічний лічильник!

Не дає спокою один коментар у фейсбуці під інформацією про те, що я родом з окупованого Лутугиного Луганської області. Дописувач зазначив, що для нього далеке Лутугине — ​це гострий біль, бо там у бою загинув його близький товариш. Не знаю, звідки той хлопець, де його могила, але думки про невідомого мені волинського героя–захисника мого рідного містечка не полишають. Тому прийшов сюди, до стели Героїв Небесної сотні в Маневичах, щоб вшанувати пам’ять усіх, хто загинув за Україну.

Зараз наша рідна держава в такій небезпеці, що до Верховної Ради мають зайти професіонали, які можуть швидко зорганізуватися, сформувати коаліцію, обрати уряд.

Впевнений, що моя втрата малої батьківщини — ​тимчасова, що окупанти згинуть, «як роса на сонці», а от як змиритися з втратами багатьох українців, чиї рідні вже ніколи не повернуться з тих боїв? Із учорашнього зведення про добу в ООС: поранено 5 українських захисників. Ще в 5 родин прийшла біда. І цей трагічний лічильник треба негайно спиняти.

5 липня. Маневичі. Інтернет — ​наше все!

Ще одна ділова зустріч. У районному центрі первинної медико–санітарної допомоги. Головний лікар Тетяна Самчук розповіла, що маневиччани вже відчувають певний позитив від впровадження медичної реформи, хоча б у тому, що нема багато людей під кабінетами, бо діє система електронної черги. Але проблема в тому, що 80% пацієнтів — ​сільські мешканці, а з інтернетом у віддалених селах — ​просто біда.

6 липня. Ківерці. «Ой на Івана, та й на Купала…» набираймося сили!

Здається, сьогодні уся Волинь співає купальських пісень і запалює купальське вогнище… Мені пощастило зустрічати це свято у Ківерцях. Ну, що вам сказати… З такими людьми ми обов’язково розбудуємо заможну державу! І нема чого скиглити про меншовартість, ми — ​сильний, красивий, працьовитий і талановитий народ! Тож хто ще не на святі? Збираймося до річки чи озера, запалюймо вогнище, проганяймо все зле, очищуймося водою і вогнем і набираймося сили. Попереду важкі жнива: і політичні, і традиційні.

7 липня. Любешів. Ідемо! На зустріч з екстримом!

У Любешові відбувається фестиваль з екстремального водного туризму «Поліська регата–2019». І, звичайно ж, це чудова нагода краще відчути пульс життя на Поліссі, познайомитися з новими людьми, відвідати національний парк «Прип’ять–Стохід». І вже записую до свого нотатника: ІНВЕСТИЦІЇ в природні заповідники Полісся — ​один із ключиків до заможного життя волинян. Та тут від туристів з усього світу відбою не буде, а де туристи — ​там гроші. Але насамперед будемо разом залучати інвестиції в місцеву інфраструктуру, бо туристи — ​люди вимогливі до комфорту. А природа тут зачаровує!

8 липня. Маневичі. Подарунок Дженіти

Тиждень розпочинається з Дня родини і малюнка, який мені напередодні подарувала маленька Дженіта Осадчук із Маневичів. Її родина велика і дружна, бо ж батьки Тетяна і Степан Осадчуки виховують у дитячому будинку сімейного типу 10 дітей! І панує тут Любов, символ якої і зобразила Дженіта на своєму малюнку. Цей безцінний подарунок відвезу своїй дружині Юлії і донечкам Аделіні та Мілані. До речі, зараз мої найрідніші дівчатка в Болгарії — і не на відпочинку, а на тренуваннях, бо є членами резервної команди збірної України з художньої гімнастики. Дякую вам, любі, що підтримуєте і вірите в батька!

9 липня. Передвиборчий штаб

Після тижневих зустрічей із виборцями визначився зі слоганом, з яким буду служити цьому унікальному краю. А різні політтехнологи хай відпочинуть, бо моє гасло народилося у спілкуванні з людьми і поліською природою: ЗРОБИМО ВОЛИНЬ БАГАТИМ КРАЄМ ЩАСЛИВИХ ЛЮДЕЙ!