Представники нашої команди Микола Ясюк (праворуч) і Сергій Наумук: «Поліська регата запрошує нас. Там друзів надійних багато!»
Микола Андрійович завів мене у халепу, зате я його... покупав!
У 10–му ювілейному міжнародному фестивалі з екстремального водного туризму взяли участь 62 любителі перегонів на байдарках
Цьогорічну «Поліську регату» організували вже вдесяте. Чи поважна річниця, чи щось інше, але до тихого Любешова приїхало найбільше команд за всю історію проведення змагань — 31 (у тому числі чотири з Білорусі), тобто 62 екстремали вирішили спробувати свої сили у плавнях Стоходу та Прип’яті. Незвично багато було змішаних (чоловік–жінка) екіпажів і навіть перша жіноча команда «Русалоньки». Та й глядачів на старті було значно більше, аніж зазвичай
Цей фестиваль оживляє поліське селище
Можна ствердити, що «Поліська регата» вже відбулася як така. І не тільки тому, що увійшла до топ–10 найкращих масових заходів Волині. Це швидше наслідок. Йдеться саме про отой мікроклімат, який панує у стосунках між учасниками, про тусовку. Адже чимала частина учасників змагань уже неодноразово бере в них участь, і дехто встиг подружитися.
Фестиваль відкривають урочистим шикуванням та гімном України.
Тож під час традиційного жеребкування перед стартом можна чути і дружні вигуки, і жарти та кпини. Затим — інструктаж і урочисте відкриття, на якому присутні голова Любешівської райдержадміністрації Сергій Фесик, очільник райради Петро Нагорний, любешівський селищний голова Олег Кух, директор НПП «Прип’ять–Стохід» Олександр Сащук та Сергій Савчук, представник компанії «Корміл», котра є багаторічним головним спонсором заходу. Спеціально до 10–ї «Поліської регати» ветеран змагань (брав участь у 9 перегонах із 10) Микола Ясюк написав пісню, яку сам і виконав під час відкриття. Він зізнався, що останній куплет завершив складати вже дорогою до Любешова.
Учасників перегонів вітає голова Любешівської райради Петро Нагорний.
Директор НПП «Прип’ять-Стохід» Олександр Сащук побажав учасникам щасливо фінішувати.
Авторська пісня Миколи Ясюка може стати гімном «Поліської регати».
Мій напарник має силу не лише орудувати веслом, а ще й наспівувати власну пісню!
І ось старт. Скільки разів я переживав цей момент, але хвилювання все одно є. Я знову в екіпажі з Миколою Ясюком. Під підбадьорливі вигуки вириваємося на плесо Стоходу і наддаємо ходу. Краса!
Цього разу Ніна Ясюк перегнала батька.
Представник ДП «Любешівагроліс» Іван Чесак (ліворуч) та члени команди лісгоспу Леонід Фесік та Костянтин Веремчук.
Учасники традиційно не хочуть стартувати під першим номером.
Вже не вперше стартуємо разом з Миколою Ясюком.
— Ходу! — гукає Голова (так називають мого напарника учасники регати, і він не ображається, адже багато років є троянівським сільським головою), і я дужче налягаю на весла. Цього літа річки значно повноводніші, а навесні води було ще більше. Місцями за очеретом можна було визначити, що рівень упав на 80, а то й більше сантиметрів. Уже маю досвід веслування з Миколою і знаю, що треба старатися на всі сто. Зате мій напарник має силу не лише орудувати веслом, а ще й наспівувати власну пісню! Він багато літ розвиває водний туризм у себе на батьківщині — в Троянівці Маневицького району. Тож не дивно, що цього року, окрім Миколи Ясюка, звідтіля прибуло ще три команди. Притому це були чи не наймолодші учасники змагань.
Перегони проходять руслами річок Стохід і Прип’ять.
Уперед — по груди у болоті
На якомусь із закрутів річки Голова вирішує зрізати маршрут навпростець — і під вигуки «Бий!» ідемо вузьким проходом. Я не перечу, бо теж маю авантюрну жилку. Через трохи ми вже просто проламуємося через очерет. А затим вода зникає зовсім. Ми опиняємося посеред болота, але вирішуємо не повертатися, бо вже чимало пройшли. Тож Микола кілька разів повторює, що втрапили в халепу і майже по груди у багні тягне байдарку. Трохи води — і знову ми в болоті. Вже я по коліна у тванюці тягну наш транспорт. Минаємо сільський дерев’яний човен, не старий і доглянутий. Вочевидь, коли висока вода, тут таки є прохід. Аби побачити, де ж та довгождана річка, вилажу на вільху. Озираюся — і бачу три хати. Але ж тут не повинно їх бути! Вмикаю інтернет і дивлюся наше місцерозташування: ми біля села Пожіг. От тобі й маєш. Але ще трохи зусиль — і ми в головному руслі.
Лише кілька команд змогли знайти всі КП на зоні орієнтування «Попівка».
Швидше до фінішу!
Співробітник НПП «Прип’ять-Стохід» Василь Корець записує результати у таблицю.
Підходимо до зони орієнтування. Там скупчилося з десяток байдарок. Знаходимо першу точку, пристаємо до берега за другою. І тут роззявляю рота: я сподівався побачити протоптані стежки, які полегшують пошук. Натомість уздрів із десяток учасників, які рухалися в різних напрямках. Стежок — купа! Але потрібного контрольного пункту ніхто ще не знайшов. Покружляв і я, але зрозумів, що це безперспективно, а час не жде. Вертаюся, і ми продовжуємо рух. П’яту контрольну точку знаходимо у вузькому проході, що веде до хати баби Ольги Токарчук (уже жительки Рівненської області), про яку колись писала моя колега Катерина Зубчук. Решту вирішуємо не шукати, бо шансів визначити орієнтир «суха лоза» серед сухої лози мало. Хоча, забігаючи наперед, скажу, що кілька команд знайшли всі п’ять КП і тим заробили додаткові бонусні 10 хвилин.
Василь Корець незмінний суддя на змаганнях з екстемального водного туризму.
Зате далі нам таки вдалося трохи скоротити шлях. От ми і в бучинському лісі. На закрутах мчимо як шалені. В одному місці нас перепиняє дерево, що лягло поперек річки. Перетягуємо байдарку — і знову вперед. Довелося долати ще кілька повалених дерев, але їх «брали» з ходу, не вилазячи. Микола зразу засумнівався, що ми пішли не туди. Але ж і ліс, і повалені дерева, про які казали працівники Національного природного парку «Прип’ять — Стохід», і течія є. Та після другої загати вже і я засумнівався: не було їх тут раніше.
«Гей, куме, налягай на весла», – слова з пісні гурту «Очеретяний кіт» написані ніби про «Поліську регату».
Цього разу було незвично багато змішаних екіпажів.
Ну, ще кілька секунд – і фініш!
Вирішую подивитися на карті, де ми є. Екран телефона погано видно через герметичний футляр. Вдивляюся пильніше, піднімаю очі: ми премо просто на товсту суху гілку. Інстинктивно ухиляюся (ніде правди діти, не вельми спритно і не вельми швидко), але достатньо швидко, аби байдарка різко нахилилася на борт і перекинулася.
— Ото я тебе завів у халепу, а ти мене покупав, — вилазить із річки Голова. Перевертаємо нашу ластівку, вичерпуємо воду (завдяки конструкції її набралося небагато) — і вперед. Бачу, що ми дійсно пішли боковим руслом. Тобто в селі Бучин, де відмічали всі команди, нас не побачили. Але про цей прохід ми знали, бо туристи не раз так ходили. Завдяки цьому, на думку досвідчених мандрівників, нам вдалося навіть скоротити маршрут.
Усім цікаво: а яке ж місце зайняли?
А приз глядацьких симпатій — для нас
Вечір першого дня змагань цінний посиденьками біля вогнища. Перед, як завжди, ведуть співробітник НПП «Прип’ять–Стохід» Василь Корець та Микола Ясюк. Кожен має свою родзинку: якщо перший виконує, окрім інших, ще й пісні білоруською мовою, то другий має кілька авторських творів. Так що сумно не було. Дехто примудрявся гуляти ледь не до ранку. А перші розмови (у наметах вранішньої пори чути далеко навкруги) зазвучали десь о п’ятій.
Вечірнє вогнище всі ждуть з нетерпінням.
«Сваловичі! А чи то місто, чи село? Сваловичі! Куди нас хлопці занесло?» – виспівував Голова, а ми підтягували.
За результатами 1–го дня трійка лідерів виглядала так: ДП «Любешівагроліс», білоруські «Валянки» та «Шалені весла» теж із Любешова. Але наступного дня боротьба внесла свої корективи: декілька команд погіршили результати, натомість інші покращили. Ми теж докладали зусиль. Тим більше, що Прип’ять у тих краях ширша за Стохід. Тож на ній треба не стільки маневрувати, скільки гребти.
Фінішували учасники перегонів під співи колективів Любешівщини, адже фестиваль включає також концерт, змагання з пляжного волейболу та богатирські ігри.
Леонід Фесік та Костя Веремчук фінішували першими.
Останні метри дають нелегко.
Коли фінішують ніс в ніс дві байдарки, то навіть судді не залишаються байдужими.
Голова Любешівської РДА Сергій Фесик вітає переможців.
Білоруська команда здобула срібло.
Якщо наступного року приз глядацьких симпатій буде вдвічі більший, то ми заблудимося вдвічі довше!
А в гонках плавнями на байдарках перше місце виборов екіпаж ДП «Любешівагроліс», друге — «Валянки», третє — «Случ». Наша команда «Волинь—Маневичі» (13–те місце за результатами першого дня і загальне 6–те) здобула відзнаку від редакції «Газети Волинь» та приз глядацьких симпатій. Ще б пак, більше за мене плавнями ніхто не блудив. Хоча, чесно скажу: маю достойних послідовників. Просто вони скромно мовчать про свої «успіхи».
Але ж ми їдемо на регату по настрій. А хто його краще підніме, як не суперник, який прийшов на фініш у багні та уламках очерету?
| Місце | Команда | Учасники | Результат (год, хв, сек) |
|---|---|---|---|
| 1. | ДП «Любешівагроліс» (Любешівський район) | Костянтин Веремчук, Леонід Фесік | 3,40,27 |
| 2. | «Валянки» (Білорусь) | Микола Вакулич, Дмитро Крицький | 4,36,15 |
| 3. | «Случ» (Луцьк, Сарни) | Анастасія Редько, Вадим Жук | 4,51,28 |
| 4. | «Відважні» (с.Троянівка Маневицького району) | Ніна Ясюк, Іван Сопронюк | 5,00,22 |
| 5. | «Сінєгал» (Полтава, Любешів) | Володимир Тіщенко, Анатолій Колядюк | 5,02,20 |
| 6. | «Волинь—Маневичі (Волинська область) | Микола Ясюк, Сергій Наумук | 5,17,28 |
Микола Ясюк: «Поліська регата запрошує нас. Там друзів надійних багато!»
Де Стохід Поліссям тече до морів
Між трави пахучі і м’яту,
На щедрій Волині зустрів Любешів
Спортивну родину завзяту.
Охочих в команді пройти на човні
Складні лабіринти здолати,
До Свалович стрімко гребти по воді
І там увесь вечір співати.
Приспів:
Поліська регата запрошує нас.
Там друзів надійних багато.
Це спорту і радості свято. Це клас!
Це наша «Поліська регата»!
«Маневичі», «Стохід» та рідна «Волинь».
Команди завзято стартують.
Відважні «За обрій» і «Злюки бобри».
Успішно усі фінішують.
Попівка цікаві нам дасть завдання.
Муравина теж височіє.
За край неповторний Творцеві хвала.
За друзів і серце радіє.
Приспів.
По Прип’яті в Люб’язь проти течії
Свої випробовуєм сили.
На свято поліське співучі, дзвінкі родини усі запросили.
Ми будем щороку на веслах ходить.
Майбутнім держави радіти.
Надіятись, вірити, щиро любить.
А наше майбутнє — це діти.
Приспів.
Сергій Наумук: «Знову заховалось сонце в очереті»
Знову заховалось сонце в очереті.
Біла синиця, плавні і піски.
Подолавши втому, візьмем весла знову
І рушимо назустріч диханню ріки.
З піснею назустріч диханню ріки.
Знову заховалось сонце в очереті
І моя байдарка в місячному сні.
Задзвеніли струни, відгукнулись луни,
Полетіли берегом Прип’яті пісні.
Полетіли аж до Люб’язя пісні.
Знову заховалось сонце в очереті.
Добігають фінішу наші вихідні.
До кінця регати зовсім небагато,
Але в нашій пам’яті лишаться ці дні.
Нам усім на згадку зостануться пісні.
Знову заховалось сонце в очереті
Змовкла гітара, згаснули зірки.
Подолавши втому, візьмем весла знову
І рушимо назустріч диханню ріки.
З піснею назустріч диханню ріки.
