Лідер партії «Сила і честь» Ігор СМЕШКО: «Заможних людей в Україні повинно бути понад 50 процентів — до них мають належати пенсіонери, лікарі, вчителі, інженери, творча та наукова інтелігенція»

— Ігоре Петровичу, ви стали сенсацією президентських виборів, провели найрезультативнішу і найдешевшу кампанію. До виборів усі говорили, що ви здобудете 0,2 — максимум один процент, рейтинги давали від 1,4 до 1,9. Ви набрали 6,04 процента. Водночас кажуть, що у вас багато вкрали. Скільки?

— За нашою інформацією (вона збігалася з даними Адміністрації президента), у нас забрали приблизно 700—800 тисяч голосів (у першому турі Смешко здобув 1,14 мільйона голосів. — Д. Г.). Ми не могли покрити всі дільниці, тому що за нами немає олігархів, немає фактичного бюджету для ведення кампанії… Ми витратили 1,8 мільйона гривень, і навіть наші зарубіжні партнери (у мене було багато зустрічей, наприклад, із послами західних країн) не могли в це повірити. Гроші збирали у звичайних людей. Іноді це були пожертви по 100, 50 або 20 гривень… Ми покрили приблизно 30 процентів дільниць, тобто на 70 процентах дільниць, де не було наших представників, відбувалися фальсифікації. У нас є кілька відео, як після підрахування голосів брали наші стоси і перекладали в інші. Але в нас така система захисту виборчих прав, що домогтися справедливості практично неможливо… Ну підеш у суд, і скільки років ти будеш чекати?

— Чотири рази ви з’являлися на загальнонаціональних каналах і чотири рази на інформаційних — усе, у телепросторі вас більше не було. Майже жодного борда по Україні, жодного ролика на телебаченні — чим ви взяли людей?

— Я великий оптиміст щодо українського народу. Вірю, що ми одна з найосвіченіших європейських націй, яка може врятувати Європу. Я не жартую. Згідно з аналізом виборчої кампанії, 64 проценти наших виборців мають вищу або незакінчену вищу освіту. Очевидно, народ дуже втомився… Іноді кажуть, що люди все критикують, ні в що не вірять… Адже з 1991 року їх обманювали: обіцяли одразу провести реформи, що життя покращиться, що ми будемо жити, як у Європі… У 1991–му ми дійсно були у двадцятці найбільш індустріально розвинених країн світу. Ми входимо в десятку країн із найбагатшими запасами корисних копалин. А є такі, де взагалі немає корисних копалин!

— Ви — наймолодший у Радянському Союзі доктор технічних наук із кібернетики, професор, винахідник, заснували військові представництва України у США та Швейцарії, очолювали Головне управління військової розвідки Міноборони і Службу безпеки України, за вашим поданням президент Кучма вперше підписав курс України в НАТО, ви звели нанівець «кольчужний скандал», чим урятували Україну від міжнародної ізоляції, і, нарешті, саме ви врятували «помаранчевий» Майдан від великої крові та розвернули внутрішні війська, які вже йшли на Київ.

Більш ніж п’ять років у нас іде війна з Росією, і ви багато чого зробили для України саме в цей період. Я розумію, що не про все зараз можна розповідати. Можливо, колись ви напишете мемуари, і ми дізнаємося набагато більше. А мир між Україною і Росією взагалі можливий?

— Безумовно, буде мир, ми встановимо нормальні відносини, але не ціною капітуляції, а завдяки процвітанню нашої держави, яка посяде своє місце у Європі і стане мостом, щоб європейська цивілізація поступово просувалася на Схід… Але це відбуватиметься поступово. Не потрібно тішити себе думкою, що завтра буде демократія в Росії. Очевидно, що форма правління в нинішній Росії відповідає завданням, які ставлять перед собою її еліти, але вони не повинні руйнувати нашу державність! Ми колись дали їм усе: і державність, і християнську віру! Мені не подобається, коли кажуть «старший брат» або «молодший брат» про нації, але якщо розмірковувати саме цими категоріями, то старший брат — це ми.

Майже два мільйони виборців віддали за мене голоси, я постійно відчуваю величезну підтримку від народу.

Ми повинні передусім стати економічними націоналістами. Що я під цим розумію? Полюбити себе, зрозуміти, що немає жодної країни — ні на Сході, ні на Заході, — яка нас просто любить і щось подарує. Ми повинні робити все, що потрібно для України: відновлювати економіку, створювати міцну, потужну армію, відновлювати політико–дипломатичну можливість впливати на події у світі, а не бути предметом гри великих держав.

— Я знаю, що є таємний план Смешка щодо повернення Україні Криму і Донбасу. У чому він полягає?

— Дійсно, він є, але його не можна озвучувати під час бойових дій, тому що його автоматично буде знівельовано.

Ми повинні виходити із тверезого розрахунку і сподіватися тільки на себе. Україна розташована в центрі Європи, на геополітичному перехресті глобальних інтересів. Нас, якщо повернути всіх закордонних українців, майже 50 мільйонів — це найбільший потенціал. Потрібна твереза стратегія, і, враховуючи її, ми повинні стати мостом між євроатлантичною цивілізацією та цивілізацією, яка ще не визначилася… У цій геополітиці треба зайняти таку позицію, яка б відповідала нашим інтересам: ідеться про повернення територій, абсолютне визнання нашого суверенітету, реальних гарантій безпеки згідно з Будапештським меморандумом. Усі держави, які його підписали, повинні зрозуміти свою відповідальність за міжнародне право. Хто буде відмовлятися після цього від ядерної зброї?! Іран, Північна Корея?

Мій план є, він детально опрацьований. Але для його реалізації необхідна реальна присутність у чинній владі. Саме тому ми йдемо на вибори до Верховної Ради.

— Чому Москва так не хоче, щоб ви були в українській політиці?

— Думаю, це реакція російського істеблішменту, спе­ціальних служб і тих, хто ухвалює політичні рішення щодо України. Головне їхнє завдання — зруйнувати державу Україна, перетворити її на бутафорію.

Наші опоненти не зацікавлені в тому, щоб з’явилася політична сила професіоналів, які чудово розуміють, що потрібно робити в оборонній промисловості, у правоохоронній діяльності, у спеціальних службах, у міжнародних відносинах, які прийдуть і не будуть вчитися, — із популістськими гаслами, мовляв, «нові обличчя», «ми зараз прийдемо й усе зробимо»...

— Що новій українській владі потрібно робити з такими тарифами?

— Тарифи — це антиконституційна політика урядів, вони призвели до того, що збідніння населення як таке зараз перетворилося на катастрофу. Пенсіонерів доведено фактично до вимирання. Ми виступаємо за те, щоб вони стали середнім класом, як у європейських країнах.

— Ви єдиний представник вищого керівництва України, хто вільно володіє п’ятьма мовами. Ваші друзі — керівники найвпливовіших західних спецслужб. Ви єдиний серед українських державних діячів, хто є представником країни в кількох міжнародних елітних клубах. Чи не відчуваєте зараз, Ігоре Петровичу, проросійського реваншу нашої «п’ятої колони»?

— Я маю казати лише правду. Ще ніколи в мене не було такого відчуття небезпеки, як зараз. Фактично «п’ята колона» йде реваншем до Верховної Ради. Усе це починалося у 2005 році. Політична сила, що прийшла до влади разом із Ющенком, «любі друзі» і його політичні призначенці не були ні європейцями, ні демократами. Вони систему не зламали — вони її очолили. Почали грабувати надра, бюджет. Вони привели Януковича до влади. А після другого, кривавого, Майдану та сама політична сила — подивіться! — опинилася поряд із Порошенком, на всі п’ять років. Вони привели до нас в Україну цю «п’яту колону».

Якщо подивитися на політичну партію «Опозиційна платформа — За життя»… Пробачте, за яке життя? Життя буває й у рабстві. Мир за будь–яку ціну? І ціною втрати незалежності? Знижки на газ? В обмін на що? Нам уже давали в Харкові знижку на газ — і втратили Крим із половиною Донбасу.

73 проценти українців відкинули правління президента Порошенка, який мав можливості після другого Майдану, але знову та сама історія. Він — найближчий соратник Ющенка. Той самий борщ, та з іншої тарілки. Міг стати державним діячем, але залишився бізнесменом… Усе залежить від Володимира Зеленського. Чи зрозуміє він, що цунамі його винесло, але не він це цунамі створив? Йому зараз треба дуже важко працювати, аби виправдати надії, які на нього покладає народ України.

— Ви готові підставити йому плече?

— Ну хіба можна кадровому офіцеру бути не готовим підставити плече законно обраному Президенту, коли триває війна? Коли знищено не тільки зовнішню, а й внутрішню систему безпеки? Коли правову систему зруйновано, коли люди почуваються незахищеними, коли продовжується зубожіння народу, зростає розчарування в ефективності органів державної влади?

— Керівники партії Зеленського «Слуга народу» вже заявили, що в майбутньому парламенті хочуть створити коаліцію саме з вашою партією «Сила і честь». Як ви до цього ставитеся?

— Позитивно. Об’єднуватися треба на базі стратегії, плану дій, спільного розуміння. Необхідні негайні реформи політичної системи, системи балансу і контролю органів влади. Необхідно терміново змінювати Виборчий кодекс. Потрібно створити соціальні ліфти для людей, змінити економічну модель, щоб ліквідувати бідність, повернути наших трудових мігрантів, талановиту учнівську молодь. Створювати робочі місця, інфраструктуру, відновлювати культуру, науку та освіту, індустрію, охорону здоров’я, екологію. Щодо питання демографії уряд щорічно має звітувати, як вона зростає. Такі головні напрями. Індустріалізація має бути покликана зберегти наші високі технології. На наш ринок треба допускати лише тих, хто долучає новітні технології. Землю тільки тоді потрібно зробити товаром, і тільки для українців, коли ми зможемо забезпечити її ринкову вартість.

— Лікар Євген Комаровський сказав, що наше суспільство до Ігоря Смешка ще не доросло. Як ви думаєте, чому?

— Не думаю, що справи настільки кепські. Ні. Майже два мільйони виборців віддали за мене голоси, я постійно відчуваю величезну підтримку від народу. Зустрічаюся з людьми. І багато з них ставлять мені запитання: «Де ви, офіцери? Чому ж мовчите? Хіба не бачите, що коїться?». От чому офіцери пішли в політику. Джордж Вашингтон, генерал де Голль, Вінстон Черчилль, Маннергейм — усі вони були офіцерами, генералами, будували демократію. Передусім треба створити умови. Головне для демократії — критична маса середнього класу. Заможних людей в Україні повинно бути понад 50 процентів — до них мають належати пенсіонери, лікарі, вчителі, інженери, творча та наукова інтелігенція. Достойна пенсія має перетворювати пенсіонерів на середній клас, вони мають допомагати дітям навчатися й повинні відпочивати так, як у європейських країнах. Потім — реформування політичної системи, верховенство права, диктатура закону, однакового для всіх. Політичну корупцію має бути ліквідовано.

— Той самий лікар Комаровський сказав — і я його підтримую, — що Україна буде щасливою і багатою, коли поруч із молодим новообраним Президентом Зеленським з’явиться досвідчений, мудрий генерал Смешко, який стане прем’єр–міністром. Як ви поставитеся до того, що вам запропонують стати прем’єр–міністром України?

— Посада прем’єр–міністра дуже відповідальна, а за нинішніх умов — каторга. Як кадровий офіцер чудово знаю, що таке оборона, військово–промисловий комплекс, високоточна зброя. Я керував військовими підрозділами, що налічували 25—75 тисяч осіб. Знаю, що таке дипломатія, — я Надзвичайний і Повноважний Посол. Знаю, що таке правоохоронна діяльність, бо очолював найбільший правоохоронний орган у державі. Знаю, що таке спецслужби, — керував розвідувальним співтовариством цієї країни протягом майже 10 років. Економіка — теж дуже серйозна справа. Хоча економіка — це передусім люди, які нею керують. Я чудово знаю людей, які живуть в Україні. Знаю олігархів і те, як вони стали олігархами і що за ними стоїть. На посаду прем’єр–міністра я не рвуся, але якщо буде коаліція і якщо Президент Володимир Зеленський запропонує мені цю посаду, під час війни кадровий офіцер не зможе сказати «ні».

Дмитро ГОРДОН.