«Європейська Солідарність»: ми знаємо, як зупинити сповзання в бік Кремля*

Коли перед президентськими виборами політичні оглядачі попереджали, що в разі відходу Петра Порошенка від влади може відбутися стрімкий відкат назад від здобутків попередніх п’яти років, вірити їм не хотілося. Здавалося, що після перемоги Революції гідності, після тисяч загиблих у війні з Росією вже ніхто й ніколи не зможе повернути Україну в російсько-радянський інформаційний та культурний простір…

Але кожен новий тиждень приносить чергові новини про реванш проросійських сил. Днями, наприклад, з’ясувалося, що Окружний адміністративний суд Києва скасував штраф для телеканалу «Інтер» за фразу про «називання вулицями іменами фашистських злочинців» у концерті з нагоди 9 Травня. Раніше той самий суд скасував найменування столичних проспектів Московського і Ватутіна на Бандери й Шухевича. За кілька днів до того в Харкові міськрада повернула проспекту Григоренка ім’я радянського маршала Жукова… Що далі — відновлення пам’ятників Леніну, повернення назви «УРСР»?

Проте під загрозою опинилася не лише декомунізація. Відчувши сприятливий момент, колишні регіонали повилазили з–під плінтуса, де ховалися під час президентства Порошенка, і вже через суд вимагають скасувати реєстрацію Православної церкви України та оскаржують у Конституційному Суді закон про українську мову. Особливу тривогу це викликає з огляду на те, що призначений усупереч закону про люстрацію голова президентського офісу Андрій Богдан уже запропонував повернути скандальний мовний «закон Ківалова—Колесніченка». А тим часом кум Путіна Віктор Медведчук, один із лідерів «Опозиційної платформи — За життя», який прагне стати народним депутатом, додав до своєї медіаімперії ще один телеканал — західноукраїнський ZIK.

— Події, що відбуваються після інавгурації Зеленського — особливо в гуманітарній політиці — не залишають сумнівів у тому, що проросійські сили в Україні націлені на реванш. На цьому напрямку команда Зеленського або не має чіткої позиції і не захищає українські інтереси, або діє разом з «Опозиційним блоком» та Медведчуком. Тому справді потрібно бити в набат. І пояснювати громадянам, що відбуваються речі, які можуть поставити під загрозу дуже багато зробленого за останні п’ять років — того, на чому ґрунтувалася політика формування української національної ідентичності, — наголошує голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, який балотується в народні депутати за списком партії «Європейська Солідарність».

— У новій Раді наша фракція буде політичним «спецназом», який не дозволить зупинити Україну на шляху до євроінтеграції, — каже Петро Порошенко.

Реваншистські рішення судів він пов’язує, зокрема, з правником Януковича Андрієм Портновим. Після перемоги Революції гідності автор диктаторських «законів 16 січ­ня» втік з України. Та щойно стало відомо про перемогу Зеленського на президентських виборах, повернувся і заявив, що буде мстити особисто Порошенку. Лише завдяки мобілізації студентів та жорсткій позиції партії «Європейська Солідарність», яка їх підтримала, вдалося скасувати призначення Портнова професором кафедри конституційного права (!) Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Але з огляду на те, що голова ОП Богдан називає його своїм близьким другом, без роботи цей кадр навряд чи залишиться. Знайшлася ж посада для ексдепутата Луганської облради Віталія Комарницького, який у 2014 році підтримував «ЛНР». Тепер він — голова Луганської ОДА.

Навряд чи саме за такі нові обличчя голосували виборці Зеленського. «Політики діляться не за новими і старими обличчями, а лише за ідеями та переконаннями, які вони захищають. Хоче цей політик вести Україну в ЄС та НАТО чи в Росію, захищає він інтереси України чи ні — тільки такий поділ є правильним, — вважає голова Верховної Ради Андрій Парубій, другий номер списку «Європейської Солідарності».

Власне, ця політична сила — єдина, в програмі якої чітко наголошується на меті привести Україну в НАТО і ЄС. Оновлена команда Порошенка повністю очистилася від одіозних політиків. І тепер іде в парламент, посилена саме тими новими обличчями, щодо державницької позиції яких немає жодних сумнівів: легендарним командувачем 95–ї бригади Михайлом Забродським, волонтеркою Софією Фединою, знаменитою «госпітальєркою» Яною Зінкевич, колишнім політв’язнем Кремля Ахтемом Чийгозом… Усі вони мають неоціненний досвід боротьби з державою–агресором та її агентами в Україні.

 Експерти наголошують: зараз, коли Україна опинилася в особливо складному становищі через можливість проросійського реваншу і зсередини, і ззовні, лише потужна політична сила з чіткими пріоритетами спроможна завадити подальшій дестабілізації ситуації. «Голос» Святослава Вакарчука — слабкий і недосвідчений, до того ж свідомо відмовляється від чіткої політики національної ідентичності, щоб не дратувати «східний» електорат. «Батьківщина» Юлії Тимошенко веде в Раду старі скомпрометовані кадри. Партії Ігоря Смешка й Анатолія Гриценка не долають виборчого бар’єру. Тож з усіх сил, що мають шанс пройти у Верховну Раду, потрібні якості має тільки «Європейська Солідарність».

За п’ять років на посаді Президента Петро Порошенко розбудував зруйновану попередниками армію, провів декомунізацію, здобув Томос про автокефалію для Православної церкви України. Завдяки його вмінням і таланту дипломата країна, попри війну, отримала безвізовий режим та зону вільної торгівлі з ЄС. І не випадково саме тепер, коли державу очолив недосвідчений Зеленський, ми стрімко втрачаємо позиції на міжнародній арені. Якщо цей процес не зупинити, повернення делегації Росі в ПАРЄ може стати лише першими «квіточками».

– Ми знаємо, як вести країну в Євросоюз, що й коли для цього треба зробити і як обходити перепони. У парламенті наша фракція буде політичним «спецназом», який не дозволить зупинити Україну на шляху до євроінтеграції, розвернути її в напрямку Росії й знищити результати Революції гідності, — наголошує Порошенко.

– Ми знаємо, як зупинити сповзання в бік Кремля. Ми знаємо, як зупинити «п’яту колону». І точно не допустимо реваншу, — додає найрезультативніший Президент в історії України. І це той випадок, коли є не лише бажання, а й усі підстави йому вірити.

Василь КОЗАЧЕНКО.