Волинянин у Полтаві міряє землю та зорі

Дорога, яка привела нашого земляка в зоряний світ, розпочалася в селі Лобачин біля міста Володимира–Волинського. Нині його можна відшукати лише на старих картах. Ні, село не зникло, але настільки розрослося, що сягнуло сусіднього Заріччя. Тодішні бюрократи об’єднали два поселення. А лобачинці, щоб не зникла дорога серцю назва, головну вулицю назвали іменем свого села, яке розташувалося на берегах Луги. Цими стежками бігав і Микола Тищук, шукаючи на небосхилі свою зорю.

Якось, коли він уже був старшокласником, до школи завітали гості з Львівської політехніки агітувати випускників вивчати багатьом маловідому професію астронома. Але після закінчення школи Микола став навчатися геодезії. Перед випуском викладач Петро Двуліт, нині доктор технічних наук, порадив студенту відвідати Полтавську обсерваторію.

Поїхав туди Микола Тищук. А небесними і земними справами правив там наш земляк Адам Гожий. З’ясувалося, що він ще й голова державної комісії із захисту дипломних робіт у політехніці. Вакансій в обсерваторії не було, але в розмові директор подав надію, бо вже роками оббивав пороги кабінетів, аби при установі відкрили аспірантуру. Сталося, як і гадалося. Успішний захист диплома, успішні іспити в аспірантуру — і дорога в зоряне небо Миколиних мрій відкрилася.

Я уявляю роботу нашого земляка, але розумію, що про неї непросто написати. До прикладу, ви знаєте, як заміряти нашу Землю з точністю до міліметра? А Микола Тищук не лише знає, а й міряє.

Нам, читачам, астроном уявляється завжди з телескопом. Мовляв, дивиться і записує. Таке теж буває.

Є одна особливість. Місце під обсерваторію обрали не випадково. У цій місцині стояв будинок відомого ще за царя художника Григорія Мясоєдова, де були чималі винні підвали, в яких і розмістили прилади. З часу заснування установи, тобто з 1926 року, земля під будинком не просіла ні на міліметр. Ото будували! Але далі про роботу вченого. Це і гео­дезичні дослідження, і вивчення Землі як планети, її обертового руху та геодинамічних явищ, джерел космічного випромінювання.

А ще Микола Тищук проводить математичний аналіз геодезичних і геофізичних спостережень. Але й цим робота вченого не вичерпується, бо ще потрібно вести широтні спостереження трьома зеніт–телескопами. А лазерні локації, а тут ще й Північному полюсу на місці не сидиться: рухається і все.

Нам, читачам, астроном уявляється завжди з телескопом. Мовляв, дивиться і записує. Таке теж буває. Користується волинянин другим за потужністю у світі телескопом «Уран». Таких в Україні чотири. Один із них, до речі, розташований у Шацьку на Волині.

А скільки в Миколи Тищука наукових публікацій. До того ж полтавський волинянин ще й краєзнавець та дослідник історії. З превеликим задоволенням він проводить екскурсії, яких тут не бракує. Кожному хочеться побачити Юпітер із його чотирма супутниками чи Сатурн із кільцями. Найчастіші гості — ​діти. Приходять і друзі з полтавського осередку Волинського братства. Тут вони немов свої. Не вірите? Будете в Полтаві, заходьте. Самі переконаєтеся.

Валентин ЛЮПА, краєзнавець.