На своїй сторінці у Facebook луцький фотограф Віктор Чухрай виклав багато світлин із цього мітингу.
Учасників мітингу в Луцьку кадебісти фотографували з дерев і з вікон профтехучилища
23 липня 1989 року на Замковій площі відбулися перші несанкціоновані владою збори, де йшлося про розстріл в’язнів Луцької тюрми
Напередодні начальник управління КДБ у Волинській області Анатолій Деменков дав інтерв’ю газеті «Радянська Волинь». У ній він уміло подав інформацію у потрібному комуністам ключі. Мовляв, у 1944 році наповненість тюрми становила 640 чоловік, тож чутки про кілька тисяч ув’язнених перебільшені.
Щодо кількості розстріляних, то міркування кадебіста ще цікавіші. Посилаючись на свідчення очевидців, Деменков наголосив, що чимало в’язнів напередодні відпустили, багато з них втекло через розбиту стіну. А ще ж жертви німецького бомбардування, втікачі у період безвладдя, звільнені гітлерівцями, переведені до війни в інші тюрми. Відтак, кадебіст сказав, що на основі архівних матеріалів можна припустити: були розстріляні 64 в’язні. І резюме: «Це ті, кого засудили до вищої міри покарання, а в помилуванні їм було відмовлено Президією Верховної Ради СРСР. Отже, для них тоді вирок вступив у законну силу». Про те, що енкаведисти знищили, за різними оцінками, від двох до чотирьох тисяч людей, – ані слова.
У день мітингу влада намагалася не допускати людей до місця збору. Один з активістів Олександр Гудима мусив діставати партійний квиток і кричати, що міліція не пускає комуніста на площу. Представник міськвиконкому А.Гніздюк у мегафон попередив, що збори несанкціоновані, бо щодо розстрілу є багато нез’ясованих моментів.
Через тиск громадськості 31 липня за фактом розстрілу було порушено кримінальну справу.
Але мітинг таки розпочався. Виступили місцеві активісти Олександр Гудима і Михайло Тиский та з Рівного — Микола Поровський і Василь Червоній. Слово взяли й І. Лук’янович, який відбував покарання у цій тюрмі вже після війни, член КПЗУ Д.Антонюк та представник обласної комісії з реабілітації жертв сталінських репресій Л.Матящук. На зібранні вперше публічно йшлося про розстріл енкаведистами в’язнів Луцької тюрми. Серед людей "ходили" списки розстріляних. Досі цей злочин влада замовчувала. Попри тиск учасники мітингу прийняли резолюцію з вимогою викрити всі злочини сталінізму, відновити прізвища всіх розстріляних та поставити пам’ятні знаки на місці могил.
Учасників зібрання кадебісти фотографували з дерев і з вікон профтехучилища. Усіх детально зафіксували та порахували.
І все ж, через тиск громадськості 31 липня за фактом розстрілу було порушено кримінальну справу. Газета «Радянська Волинь» відгукнулася критичними статтями Миколи Панасюка «Могила під асфальтом» та Володимира Лиса «Пристрасті навколо мітингу».
Андрій БОРКОВСЬКИЙ.
