Ювілярка Тамара Макаренко з внучкою Неонілою, Андрієм і Амелією Кифоруками – внучкою, зятем і правнучкою.
У свої 85 волинянка Тамара Макаренко згадує знайомство з В’ячеславом Тихоновим
Роки два тому горохівчани частенько зустрічалися з читачкою Тамарою Олександрівною Макаренко. Навіть коли літа пані Тамари повернули на 90, вона з приязною усмішкою ще помалу крокувала собі на дні передплатника чи до міських магазинів, та віднедавна зауважили, що не здибаємося
І були приємно вражені, що наша читачка теж сумує за спілкуванням з журналістами, бо зателефонувала нам, будучи не в силі вже далеко ходити
Цими днями Бог дарував Тамарі Олександрівні 85-ті іменини. Про що згадувала в цей ювілейний день? Говірлива й щира, наче на полотні червоними й чорними нитками, вишивала сумними й радісними спогадами своє життя. Найгарніші з них дивляться світлинами в багатьох сімейних фотоальбомах. Вродливій студентці Львівського культурно-освітнього технікуму пофортунило зніматися в епізодах кінострічки «Зірки на крилах», головну роль у якій грав знаменитий актор В’ячеслав Тихонов. На одній із фотографій залишилася на згадку родині ця чудова мить.
У юності відважилася разом із сестрою Анастасією поїхати на будівництво житла шахтарям у Краснодоні. Задля такої місії, яку називала почесною комуністична партія, дівчата завзято закінчили курси малярів-штукатурів. У далекому краю доля готувала Тамарі не лише нову професію - зустріч із коханням. Сімейне щастя, як це буває, тривало недовго. Разом із двома синочками жінка повернулася в рідний Горохів.
Вродливій студентці Львівського культурно-освітнього технікуму пофортунило зніматися в епізодах кінострічки «Зірки на крилах», головну роль у якій грав знаменитий актор В’ячеслав Тихонов. На одній із фотографій залишилася на згадку родині ця чудова мить.
Ювілярка скільки живе – дорожить спогадами про дружбу зі Заслуженим працівником кульури України, Почесним громадянином Волині, співцем і композитором Степаном Кривеньким. Разом із Піснедаром їй судилося в 50-их роках минулого століття працювати в Горохівському районному будинку культури. Соловейковим чувся голос в солоспівах, у дуетах, тріо… А тим часом ладна була дітям прихилити небо, тому й перейшла на більш оплачувану посаду сестри-господині в районній лікарні. Щоб діти ні в чому не відчували нестатків, після робочого дня в травматологічному відділенні поспішала прибирати в райтелекомі.
…Напевно, ювілярка віддала б усе на світі, щоб зустріти в обіймах синів знакову життєву дату. Не судилося. Пережила найбільший для материнського серця біль: похоронила спершу молодшого Сашка, який загинув в автокатастрофі, шість років тому важка хвороба підкосила Віктора. Тепер її серце сяє материнською любов’ю внучки Неоніли, наче сина, голубить словами її чоловіка Андрія. До прабабусі, наче до сонечка, горнеться їх квітонька-донечка трирічна Амелія. Молоде подружжя пані Тамара називає своєю опорою. На них надіється, якщо потрібно привезти продукти чи підмогти в інших хазяйських справах. Каже, що внучку й зятя – дільничного інспектора поліції старшого лейтенанта поліції Андрія Кифорука просити помочі не треба. Самі знають, що бачити їх вона потребує якнайчастіше, тому й приїжджають по кілька разів на тиждень, балують смаколиками. Любить, коли гостює й трирічний правнучок Сашко. Із нагоди теж зробили добрій і мудрій бабусі й прабабусі незабутній сюрприз: привітали першими, Неля накрила на її честь святковий стіл. На ньому була й коронна страва, яку смачно, як ніхто інший, готує ювілярка, - наваристий холодець.
Родина тішиться, що Бог дає її берегині здоров’я ще читати пресу без окулярів, поратися на кухні й перейматися домашніми клопотами. Одна з турбот старенької – величезне дерево, коріння якого підіймається догори, страхаючи дім і його мешканку величезним стовбуром. Пані Тамара каже, що хтось із керівників міста в телефонній розмові пообіцяв акуратно позбавити її від тої загрози. «Тільки от швидше б», - бідкається жінка. І у свої 85 просить усім людям добра і родинної благодаті.
