Усі ми так любимо озеро Світязь
А чи комфортно йому в наших «обіймах»?
Цьогорічний кількаденний відпочинок на базі журналістів Волині на українському Байкалі припав на кінець червня. Як і зазвичай, при в’їзді в село Світязь дочка стишує хід автомобіля — зупиняємося, щоб купити дрова для мангала. В’язки полін — майже біля кожного обійстя. Це теж літній заробіток для місцевих жителів. Побачивши, що є покупці, з двору виходить господиня поважних літ. Прихвалює свої дрова і каже: «Будете добре згадувати бабу» (справді згадували, і то по–доброму, бо поліна, як і говорила жінка, були і сухі, і жаркі, тож із приготуванням шашликів проблем не мали). Слово за словом — і світязянка уже припрошує до себе «на постій». Почувши, що в нас є де зупинитися, продовжує зі здивуванням: «І де ви там усі діваєтеся?.. Їдуть і їдуть машини…» Минають її хату відпочивальники, мабуть, через те, що трохи далеченько вона від озера. Але ж, як говорить господиня, тут добре — тихо, садочок гарний.
«І де ви там усі діваєтеся?.. Їдуть і їдуть машини…» Минають її хату відпочивальники, мабуть, через те, що трохи далеченько вона від озера.
Оте «і де ви там усі діваєтеся?» згадалося, коли ми доїхали до центрального пляжу: машин тут було стільки, як на вулиці великого міста в час «пік». І кожен із приїжджих знайшов (чи знайде) місце для проживання. Сьогодні це не проблема — біля кожної хати, особливо якщо вона неподалік водного плеса, можна побачити оголошення, що здаються кімнати. Та що кімнати — десятки спеціально збудованих котеджів пропонують свої послуги. Правда, і ціни «кусаються». Але пропозиція залежить від попиту. А він, видно, є. Перлина Світязь вабить і волинян, і жителів багатьох інших регіонів України, сусідньої Білорусі.
Ми любимо, пишаємося своїм озером. А ось чи комфортно йому в «обіймах» нашої любові? Чи не знемагає воно від такої кількості відпочивальників? З приводу цього за нагоди мала розмову із науковим співробітником Шацького національного природного парку Петром Юрчуком. І почула, що, за висновком науковців, Світязь може лише за один день прийняти понад 100 тисяч осіб. Це з розрахунку 200 квадратних метрів на одну людину (свого часу німецький учений Хаус довів, що саме за такої умови збережеться здатність водойми до самовідновлення). Фактично ж за весь сезон, який тут короткий, на цьому озері буває тільки 7 тисяч чоловік. Тож у цьому плані нібито немає ніякої проблеми.
Але ж, коли проводилися розрахунки, то бралася територія всього озера. Тим часом ми ж знаємо, що більшість відпочивальників воліє зупинятися у селі Світязь. Таким популярним місцем давно стало ще й урочище Гряда з його численними базами. Щоб український Байкал трохи розвантажити, виявляється, ще у 2006 році проєкт організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об’єктів Шацького національного природного парку був доповнений. Передбачалося будівництво рекреаційних об’єктів і на інших озерах, яких у Шацькому краї понад два десятки: зокрема таких, як Пулемецьке, Соминець, Люцимир. У цьому переліку було й озеро Світязь, але вже з боку села Пульмо, де менше відпочивальників. На жаль, з того часу минуло 13 літ, а цю пропозицію ніхто і не почав реалізовувати. По суті, зараз вже й нема як це зробити: оскільки йдеться про землі запасу сільських рад, то місцева влада пороздавала їх під будівництво дач.
Тож і надалі облюбованим місцем відпочинку, крім Гряди, залишається село Світязь біля озера з однойменною назвою. Тут уже й інфраструктура за останні десятиліття розбудувалася, що теж дуже важливо.
І хоч науковці стверджують, що для Світязя реальна кількість відпочивальників зовсім не страшна, ми маємо не лише користуватися цією перлиною, а й дбати про неї. Ця думка актуальна особливо сьогодні, коли волинська перлина серед літа катастрофічно обмілів. Це все — природа, як дехто каже, з якою не посперечаєшся. І все ж не можна надіятися тільки на Бога. Якщо справді той шлюз, з якого вода втікає в озеро Луки–Перемут, може, як вважають спеціалісти, хоч якоюсь мірою врятувати ситуацію, то його реконструкція має стати для відповідних служб найпершим пунктом уже сьогодні, а не завтра. Аби не сталося так, що закінчиться сезон, а ще восени дощі підуть і озеро стане повноводнішим, і забудеться проблема до наступного літа...
