Доктор медичних наук Василь Пикалюк повернувся на рідну Волинь, щоб готувати тут медиків.
«У Тернополі на медиків навчаються поляки, а до нас же їм ближче...»
У липні нинішнього року Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки отримав ліцензію на підготовку магістрів на біологічному факультеті за спеціальністю «Медицина». Набір проводитимуть із 2020–го. «Це — черговий крок на шляху до створення окремого медичного факультету», — переконаний професор, доктор медичних наук Василь Пикалюк (на фото), який вважає, що сьогодні у виші для цього є всі можливості. Своїми думками Василь Степанович вирішив поділитися із читачами «Газети Волинь»
«Набір студентів проводитимемо з наступного року — і будуть серед них й іноземці»
— Ми пам’ятаємо, що понад 20 літ тому в університеті вже робили спробу поріднитися з медициною і, на жаль, безуспішно. Що змінилося з того часу, аби тепер мати впевненість у втіленні давнього задуму?
— Так, ідея створення медичного факультету народилася не вчора. Вона виникла при реорганізації Луцького педінституту в університет. Я на той час працював у Луганську, і мені запропонували взяти участь у конкурсі, адже була гостра потреба в кадрах. Тоді наш університет отримав ліцензії на
2 спеціальності — біохімія і біофізика. Та через два роки їх анулювали, бо позачергова перевірка з МОЗ «виявила»: матеріально–технічна база не відповідає вимогам. Студентів перевели в медуніверситети Львова й Івано–Франківська, які були зацікавлені, аби ніхто на Волині не переходив їм дорогу.
Нині ліцензії видає Міністерство освіти і науки, а не Міністерство охорони здоров’я, що зменшує вплив нездорової конкуренції. Також маємо серйозну підтримку з боку керівників обласної ради і облдержадміністрації, народного депутата Ірини Констанкевич, медичної громадськості. І в нашому університеті за понад 20 літ багато зроблено: уже ведеться підготовка спеціалістів із трьох напрямків охорони здоров’я: фізична терапія, технології медичної діагностики, фармація. У перспективі додадуться медична психологія, суспільне здоров’я, що охоплює сферу санітарної освіти, тощо. А головне, виш уже одержав ліцензію на підготовку магістрів за спеціальністю «Медицина», з наступного року будемо проводити набір студентів.
Маємо рік, щоб вирішити всі організаційні питання, підготуватися до наступної вступної кампанії, аби студенти, які до нас прийдуть, не розчарувалися у своєму виборі.
— З огляду на те, що через низькі зарплати в Україні престиж цієї професії падає, а вишів, які готують лікарів, більшає, можна передбачити труднощі з набором.
— Попри те, що інформація про нову спеціальність з’явилася на сайті СНУ зовсім недавно, бачимо великий інтерес випускників: тисячі переглядів, запитів, багато хто приходить на біологічний факультет, щоб на місці розпитати подробиці. Крім того, маємо право на підготовку іноземних громадян, через що набір триватиме до 1 жовтня. Я вивчав ситуацію в університетах Миколаєва, Херсона, де діють медичні факультети, перед тим працював у Кримському медуніверситеті й пересвідчився, наскільки популярна ця спеціальність серед вихідців з Індії, Середньої Азії. А у Тернопіль охоче їдуть поляки, але ж до Луцька їм буде ближче.
Розвивати науку, а не магазини– «каптьорки»
— Відстань — не основний аргумент, абітурієнти та їхні батьки оцінюють насамперед клінічну базу, рівень викладачів, а відтак і якість освіти.
— У Луцьку більшість лікарень називаються клінічними, бо на їх базі діє факультет післядипломної освіти лікарів Львівського медуніверситету. Там знайдеться місце і для наших клінічних кафедр, уже й відповідні договори укладаємо. На Волині маємо 4 доктори медичних наук, майже 30 кандидатів, із них 11 працюють у СНУ. Зрештою, можна запрошувати на роботу потрібних викладачів на вигідних умовах.
Маємо рік, щоб вирішити організаційні питання, належно підготуватися до наступної вступної кампанії, аби студенти, які до нас прийдуть, не розчарувалися у виборі. Адже медичні спеціальності, це я знаю з досвіду роботи в Тернопільському, Луганському, Кримському університетах, приваблюють найбільш підготовлених випускників — молоду еліту.
— Василю Степановичу, ви повернулися до Луцька, а отже, вірите в успіх розпочатої справи? Хоча, напевне, після того, як залишили окупований Крим, були пропозиції і з інших вишів.
— У Кримському медичному університеті я відпрацював 18 років, у Сімферополі стоїть зачиненою квартира, термін контракту ще не закінчився. Мене кликали назад. І я сумую за своїм дітищем — кафедрою анатомії, яка є однією з найкращих, за колегами, студентами, які на прощання подарували мені букет із жовтих і синіх квітів, знаючи і поділяючи мої погляди. Це були жовті та пофарбовані синькою білі троянди, бо знайти букет у кольорах українського прапора в Сімферополі неможливо. Там панує така гнітюча атмосфера, яку стало несила терпіти. Постійне спілкування з представниками ФСБ, на кожній зупинці громадського транспорту через гучномовці людей лякають терористичними актами, біля пам’ятників Леніну щосуботи й щонеділі гучні заходи, в центрі міста — магазин із вивіскою «Каптьорка», де продають військовий одяг навіть дитячих розмірів… Там у мене була більша пенсія, краща зарплата, жити можна було, але дихати ставало щораз важче. Тому й залишив Крим. Запрошували у рідний Тернопільський університет, де я навчався, захистив дисертацію, маю багато добрих друзів серед колег. Але мені, уродженцю Волині, хочеться прислужитися своєму краю.
І коли наш ректор Ігор Ярославович Коцан, ознайомившись із досвідом медичних факультетів Сумського та Миколаївського університетів, поділився своїм задумом відкрити спеціальність «Медицина» в СНУ, то я із задоволенням узявся готувати ліцензійну справу, ввійшов до робочої групи. Звичайно, вірю, що цю хорошу ідею вдасться реалізувати, і готовий працювати задля розвитку нашого вишу.
— Що ж, зичимо, аби серед ваших студентів були майбутні світила медицини.
