Зате вони вміють «здобувати друзів і впливати на людей»...
Обрали нову Верховну Раду, перевели подих... і аж тоді почали думати, аналізувати, рахувати, сперечатися про тих, кому ввірили долю держави та й свою теж. Напевне, мало би бути навпаки, спочатку годилося б «відміряти», а потім «відрізати», себто проголосувати. Але часу на роздуми було небагато, хотілося змін і свіжих облич
Як свідчать дані громадянської мережі «Опора», 342 новообрані парламентарі стали депутатами вперше. Найбільше обранців без досвіду у Раду веде президентська партія «Слуга народу», команда якої загалом налічує 254 «штики». Оприлюднили також факт, що на момент передвиборної гонки 28 «слуг» не мали постійного місця роботи, 9 — здобули лише загальну середню або профтехосвіту (всього ж у майбутньому парламенті 13 осіб без дипломів вишів).
Старше покоління не забуло, як у старі радянські часи вибирали до Верховної Ради для «проформи» доярок і комбайнерів, тепер же в найбільшій пошані — представники шоу-бізнесу. Всі професії важливі й потрібні, колись любили згадувати кухарку, тепер люди проголосували за тамаду... Прийшли молоді (склад парламенту помолодшав у середньому на 7,4 року). Заспокоюємо себе: якщо бракує їм знань — підучаться.
Отож, обранців від «Слуги народу» зібрали на тиждень у Трускавці на навчальні курси для майбутніх парламентаріїв. Про це повідомив почесний президент Київської школи економіки і перший заступник голови ради Нацбанку Тимофій Мілованов у фейсбуці. Аби народ не подумав, що на курорті будуть гуляти й святкувати перемогу, нас переконують, що новообраним депутатам з 8:30 до 21:30 читатимуть лекції професори та визнані на ринку праці фахівці й що навіть під час перерв на обід слухачі виконуватимуть завдання.
Бог їм у поміч. Хоча освоїти за тиждень основи законотворчості навряд чи можливо, тішимо себе думкою, що нема потреби в тому, аби всі депутати писали закони. Знайдеться ж для цього серед них якийсь відсоток грамотних, а решті достатньо не прогулювати, не «кнопкодавити», не вирішувати шкурних питань і не продаватися під час голосувань...
Бог їм у поміч. Хоча освоїти за тиждень основи законотворчості навряд чи можливо, тішимо себе думкою, що нема потреби в тому, аби всі депутати писали закони.
Отже, не зациклюємося на темі професійності, а ставимо на чільне місце державницьку позицію й моральні чесноти наших обранців. І знову чомусь беруть сумніви. Ми ж їх, по суті, не знаємо. Чи справді вболівають за державу, чи всотали з молоком матері почуття любові до України, чи розуміють міру своєї відповідальності? Зрештою, які цінності сповідують, що у них за душею?
Цікаво, наприклад, знати, на яких книгах виховувалися ці веселі молоді люди в дитинстві. Так-так, саме у ранньому віці, коли закладаються світоглядні орієнтири, формується особистість, рівень культури, вміння володіти словом, що для парламентарів неабияк важливо.
Колись, редагуючи матеріали однієї своєї колеги-журналістки, я задумалася: начебто багато читає, в курсі всіх літературних новин, а словниковий запас дуже скромний і висловити думку їй важко, через що й виглядають тексти вимученими. І зрозуміла: усе закладається з того віку, коли людина, як кажуть, пішки під стіл ходить, усе залежить, які колискові їй співали, які казки розповідали, якими були улюблені перші книжечки, чи пристрастили вони до читання з юних літ. У 30 не надолужиш, навіть якщо вивчиш напам’ять прізвища модних авторів і придбаєш їхні твори.
Пригадую, був період, коли дуже популярними стали в нас переклади із серії «як стати багатим і успішним». Видання з «рецептами» заробляння мільйонів, порадами, як привабити удачу, навчитися відвойовувати своє місце під сонцем, виходити переможцем у боротьбі з конкурентами, на перших порах відривали з руками. Зарубіжні бестселери з ментально чужим для нас досвідом видавалися найкращим підручником життя. Художня література, класика стала сприйматися як учорашній день, мистецтво звелося до шоу-бізнесу, а розум телеглядачів затуманили серіали.
Колись давно і я придбала книгу Дейла Карнегі «Як здобувати друзів і впливати на людей». Настільною вона для мене не стала, не особливо й зацікавила. А технології «зомбування» з того часу пішли вперед, як бачимо, це шлях до просування в політиці, бізнесі. Та кожному своє. І навіть якщо хтось із новообраних парламентарів не має диплома й особливих чеснот, зате, очевидно, ці люди вміють здобувати потрібних і вигідних друзів...
