Убивство, через яке Донбас став російськомовним

Насправді ж він — ​український промисловець, банкір, громадський діяч, меценат. Алчевський, за словами дружини Христини, був «фанатичним українцем», вкладав чималі кошти в національний рух — ​і це в часи Емського указу, коли ставлення до українців було упередженим. За його гроші в Сумах були споруджені церкви, лікарні, бібліотеки, недільні школи. Благодійник очолював харківську «Громаду» (гурток української інтелігенції). Ініціював і фінансував спорудження в Харкові першого пам’ятника Тарасові Шевченку. У ті часи офіційно відкрити його було неможливо, тому меценат зробив це як приватна особа у власному саду. Монумент був виготовлений із дорогого білого мармуру. Після банкрутства Олексія Алчевського садибу довелося продати, і подальша доля пам’ятника не відома.

 

Знаний у ділових колах України Алчевський як один із засновників і членів правління Харківського торговельного банку, який став першою у Російській імперії приватною акціонерною установою. Згодом меценат узяв участь у створенні Харківського земельного банку і кілька років там головував. Сам Олексій Алчевський не мав великих капіталів, однак зумів вдало все організувати. Через деякий час він уже володів контрольним пакетом акцій, згодом був повним розпорядником обох банків, які обслуговували різні підприємства мецената.

Банківський бізнес допоміг йому стати великим землевласником. Скупивши землі у поміщиків (а сільськогосподарські землі у безводному степу коштували недорого), він не вигнав селян — ​їм або надавали іншу землю, або перенавчали на робітників, а не зробили безробітними люмпенами.

Ініціював і фінансував спорудження в Харкові першого пам’ятника Тарасові Шевченку. У ті часи офіційно відкрити його було неможливо, тому меценат зробив це як приватна особа у власному саду. 

А вже згодом на своїх землях Алчевський заснував гірничо-промислове товариство, з’явилися перші українські робітники. Меценат — ​один із тих, хто насправді створив Донбас: безводний степ став індустріальним центром. Організована ним одна з перших у Російській імперії промислово-фінансова група об’єднала банки, металургійні заводи, вугільні шахти, рудники, транспортні компанії.

Олексій Алчевський побудував найновітніші на той час у Московській імперії металургійні заводи з прокатними станами без іноземних інвестицій (решта була власністю бельгійських і британських компаній).

Заснування Алчевська і перетворення Маріуполя в індустріальне місто — ​теж його заслуга.

На початку XX століття в Росії почалася економічна криза, яка не оминула й підприємства Олексія Алчевського. Рятуючись від банкрутства, підприємець намагався отримати урядове замовлення для своїх металургійних заводів, а також просив у міністерстві фінансів дозволу на випуск облігацій під заставу свого майна. Однак міністр фінансів Сергій Вітте йому відмовив. Потому брати Рябушинські здійснили рейдерське захоплення банку (Вітте надав їм необхідний кредит), і вони відразу стали найбагатшими в імперії людьми. Після цього Донбас почали наповнювати завезеними з-за Уралу пролетарями. І цей процес успішно продовжила радянська влада.

Офіційні джерела твердять, що після цього Олексій Алчевський наклав на себе руки, кинувшись під потяг на Варшавському вокзалі в Петербурзі. Однак багато дослідників схиляється до думки, що це було замовне вбивство, яку підтверджує той факт, що спочиває він усередині кладовища, де, звісно, не могли поховати самогубця.

Роксолана ВИШНЕВИЧ.