«Моя передостання любов була музикою, що є теж аналогом стосунків. Але жива людина, холера, зуміла перебити мені ту музику», - зізнався письменник.
Іздрик на «Бандерштаті»: «У закоханого ніколи не виникає питання про сенс буття. Ти знаєш, ради кого живеш»
Пеший день «Бандерштату» минув… Чим він запам’ятався?
Насамперед тим, що Луцьк фестивалить тверезо. У центрі міста не продають алкоголь. Люди дістаються до місця проведення фестивалю через понтонний міст, який проклали через річку Стир. Однак цьогоріч його встановили не у звичному місці, як торік, а перенесли до пристані. Так зручніше і ближче добратися до локації фестивалю.
Сцена, гутірки, наметове містечко, всілякі забави як для дітей, так і для дорослих. Наприклад, можна зробити татуювання хною, відвідати уроки гончарства чи придбати якусь цікаву річ, що нагадуватиме про три незабутніх дні на фестивалі українського духу «Бандерштат».
Гутірки займають особливе місце на фестивалі: послухати улюблених авторів із їхніми жартами та емоціями приходить чимало пошановувачів. А якщо на літературній сцені виступає івано-франківський поет Юрій Іздрик – це кайфово і надривно. Він говорив про любов і смерть, три свої життя та поезію. А ще читав вірші з нового видання збірки «Ліниві і ніжні».
«Для того, щоб писати вірші про кохання, намагаюсь постійно тримати себе у стані закоханості. Моя передостання любов була музикою, що є теж аналогом стосунків. Але жива людина, холера, зуміла перебити мені ту музику», - зізнався письменник.
«ти поводишся як сука
хоч і сукою не є
лиш забила на науки
й на святе ім'я своє
тільки вбивши море шансів
і попавши в балаган
далі преш немов у трансі
проти вітру на таран
ну бо що тобі камлання
із сусідньої нори?
ну бо що тобі кохання
як не ти у нім гориш?
ні про що тобі наука –
все дорівнює нулю
ти поводишся як сука
тільки я тебе люблю»
«Я можу писати вірші і не будучи закоханим, - говорить Іздрик. - Може, вони будуть не такі красіві, не такі проникливі, а сама гра у комбінування букв, компанування того магічного кристалу, який відбувається десь на інтуїтивному рівні: ти чуєш слово, словосполучення, фразу, як ритм, і починаєш накладати слова, відкидаючи зайві, підбираючи ті, які здаються вдалими. І так воно потихеньку виходить. Тому дуже багато моїх віршів мають, я сподіваюсь, якусь внутрішню музикальність. Моя аудиторія приблизно років на тридцять від мене молодша. Це кльово».
«Для того, щоб писати вірші про кохання, намагаюсь постійно тримати себе у стані закоханості. Моя передостання любов була музикою, що є теж аналогом стосунків. Але жива людина, холера, зуміла перебити мені ту музику», - зізнався письменник.
«ти – дівчинка-сонце
ти – чистий кришталь
ти рвешся на волю і линеш у даль
а там вдалині ти сумуєш
і шлеш телеграми
ти – жаль мій далекий
гіркий як мигдаль
ти – жало моє і отруйна печаль
ну де ж тебе де ж тебе
де ж тебе носить вітрами?
давай прилітай
бо довкола пітьма
бо світла ні в кого крім тебе нема
тут темно і тоскно – задуха і дихати важко
у мене для тебе є пісня нова
напишемо разом для неї слова
і разом у небо відпустимо пісню як пташку»
Юрій Іздрик зізнався, що у нього відчуття, ніби він вже проживає третє життя. «Перше було за совдепії, друге – самостійне життя в самостійній Україні з алкоголем і журналом «Четвер», третє почалося в мене в 50, коли я вийшов на пенсію. І я якось абсолютно позбавлений сентиментів за минулим, за юністю. Але мені не чужі ностальгійні настрої. Я тішуся, що дожив до наших днів, бо жити нелегко, але цікаво», – сказав поет.
Коли розпочався дощ, Юрій Іздрик розганяв хмари книгою. І у нього вийшло! І до того ніхто не ховався від теплих крапель, а слухали улюбленого поета: з усмішкою і захопленням. Є у нього особливий вірш, який він включає у кожну поетичну збірку, який писався як текст для музичної композиції. Цей вірш про про «перше кохання у третьому житті». «Людина у стані закоханості на піку своїх можливостей. Будь-яких. У закоханого ніколи не виникає питання про сенс буття. Ти знаєш, ради кого живеш», - говорить Іздрик.
«Лєна, знаєш, твоє волосся..
Лєна, знаєш, твоє тіло –
це ніби літо де-небудь у Боснії,
яке згоріло і відлетіло,
і залишився тільки білий попіл
і кілька ниток легкого льону,
а літо-тіло а тіло-літо знов
за десятком ж/д перегонів..
то твоє літо, Лєна...»
Ввечері на гостей очікувала пісенна ватра із Сергієм Василюком із гурту «Тінь сонця» та інша музика, яка передавала справжній український дух фестивалю…
