«Бандерштат» і любов: «У закоханого ніколи не виникає питання про сенс буття. Ти знаєш, ради кого живеш»
Відгримів справжній фестиваль українського духу… Чим він запам’ятався? Несамовитими танцями під музику гурту «Жадан і собаки», освідченням на сцені та виконанням Гімну України акапельно без світла
«Бандерштат» створили 13 років тому, і щоразу він проходить по–особливому емоційно і драйвово. А найбільше тішить те, що Луцьк фестивалить тверезо. У центрі міста не продавали алкоголю. Люди діставалися до території завдяки понтонному мосту, який проклали через річку Стир. Цьогоріч його перенесли до пристані, так зручніше добиратися до локацій «Бандерштату». Сцена, гутірки, наметове містечко, всілякі забави і для дітей, і для дорослих — усе це очікувало на відпочивальників. Наприклад, можна було зробити татуювання хною, відвідати уроки гончарства чи придбати якусь цікаву річ, що нагадуватиме про три незабутніх дні перебування на фестивалі.
Гутірки там займають особливе місце: послухати улюблених авторів із їхніми жартами та емоціями приходило чимало пошановувачів. А якщо на літературній сцені виступає івано–франківський поет Юрій Іздрик — це кайфово і надривно. Він говорив про любов і смерть, три свої життя та поезію. А ще читав вірші з нового видання збірки «Ліниві і ніжні».
А ще сотні бандерштатівців влаштували флешмоб: утворили фігуру якоря і засвітили ліхтарики. Тут не забули про ув’язнених у Росії моряків.
«Для того, щоб писати вірші про кохання, намагаюсь постійно тримати себе у стані закоханості. Моя передостання любов була музикою, що є теж аналогом стосунків. Але жива людина, холера, зуміла перебити мені ту музику», — зізнався письменник. — Ти чуєш слово, словосполучення, фразу як ритм, і починаєш накладати слова, відкидаючи зайві, підбираючи вдалі. І так воно потихеньку виходить. Тому дуже багато моїх віршів мають, я сподіваюсь, якусь внутрішню музикальність. Моя аудиторія приблизно років на тридцять від мене молодша. І це кльово. Людина у стані закоханості на піку своїх можливостей. Будь–яких. У закоханого ніколи не виникає питання про сенс буття. Ти знаєш, ради кого живеш».
«ти — дівчинка-сонце ти — чистий кришталь
ти рвешся на волю і линеш у даль
а там вдалині ти сумуєш і шлеш телеграми
ти — жаль мій далекий гіркий як мигдаль
ти — жало моє і отруйна печаль
давай прилітай бо довкола пітьма
бо світла ні в кого крім тебе нема»,
— відверто читає Іздрик.
Це неймовірні відчуття — просто сидіти біля вогнища, де під гітару виступають гурти «Тінь сонця» і «Широкий лан». Лірична Vivienne Mort підкорила своєю ніжністю не лише жіночі, а й чоловічі серця.
«А сльоза впала і стала для мене світлом,
і день вийшов і зажурився від моїх пісень
про любов»,
— співала тепло і надривно Даніела.
Під патріотичні Kozak System і «Тартак» бандерштатівці несамовито танцювали і наспівували улюблені хіти. Навіть коли під час виступу останнього гурту вийшов із ладу генератор і близько 20 хвилин не працювали ні мікрофони, ні освітлення, це не вгамувало драйвового настрою: люди акапельно співали Гімн України.
Шалений гурт «Жадан і Собаки» просто увірвався на сцену та «розірвав» своїм запалом поціновувачів драйвової музики. Тексти їхніх пісень, здавалося, знали усі.
Гурт «KARNA» по–своєму «взяв» публіку. А коли соліст Олексій Шманьов почав співати «Паті на Бандерштаті», рівень драйву на фесті був просто неймовірним. А ще сотні бандерштатівців влаштували флешмоб: утворили фігуру якоря і засвітили ліхтарики. Тут не забули про ув’язнених у Росії моряків.
Радісно було спостерігати, що цьогорічний захід зібрав сотні родин, перетворивши його на молодіжно–сімейний. А я б його ще назвала фестивалем любові, бо він зібрав на своїй території закоханих із різних куточків України. І не тільки. У фінальний день свята української музики на сцені відбулася пропозиція руки і серця. Хлопець, якого звати Андрій, освідчився в своїх почуттях коханій перед виступом гурту «Бумбокс».
Сонце заходило над Бандерштатом… Натомість багатолюдна територія засвітилася тисячами вогнів. Такі ж промінці людської любові палали у кожному серці. Батьки ніжно пригортали до себе дітей, закохані трималися за руки. Легенько у такт музиці похитувалися і сивочолі подружні пари. Усюди тут панувала любов…
