Силою не буде милою: чи полюблять школярі математику через обов’язкове ЗНО?
Міністерка освіти Лілія Гриневич збирається передати книгу напрацювань наступникові. Більшість її реформ ще тільки стартували і не відомо, куди допливують, та все ж дякуємо за надії на нову українську школу, за переоцінку значення професійно-технічної освіти, за ЗНО, завдяки якому діти вступають до вишів. Та є в системі освіти купа нелогічних правил, які треба змінити
Очільниця відомства бідкається, що діти втрачають інтерес до математичних наук, і каже, через це в майбутньому «обиратимуть легкі спеціальності у виші». Легкі для кого? Наукою доведено, що кожна дитина має свій склад розуму, тому поняття про легке і складне дуже суб’єктивне. Та Міносвіти вже подбало, щоб у 2021 році запровадити обов’язкове ЗНО з математики. А може, спочатку підготувати таких педагогів, які б могли донести математику і гуманітаріям, а тоді робити ЗНО обов’язковим для всіх? Рейтинги показують, що найлегше цьогоріч було вступити на вчителя математики, і найменше туди знайшлося охочих, відповідно прохідний бал невисокий. То чи навчить математики той, хто сам її не знає? Логіка реформаторів несправно працює. Може, самим міністрам пора якесь ЗНО вводити?
У школі мені часом не піддавалися задачі. «З точки А в точку Б хтось кудись вийшов і невідомо коли зустрінеться, — сухо, нецікаво, я відволікалася. Думали і мама, і тато, а часом доводилося йти й до дядька Сашка. Він хоч і тракторист, та «головастий» — і таки розв’язував. А далі була геометрія. Вчителька казала, що у мене немає просторової уяви, потім я нарешті здихалася математики — вступила на філологічний. Благо, тоді не було обов’язкового ЗНО з цього предмета.
А може, спочатку підготувати таких педагогів, які б могли донести математику і гуманітаріям, а тоді робити ЗНО обов’язковим для всіх?
А як же тепер бути потенційним акторам, музикантам, художникам, літераторам? Залишатися потенційними, бо немає таланту до точних наук? Як міркує режисер Олександр Мірошниченко, «за бортом» мистецьких університетів опиняться талановиті діти з низьким балом ЗНО із математики, а замість них прийдуть менш талановиті, але зі знанням математики». Це якби майбутніх математиків змусити скласти ЗНО з музики. Не змусиш гарно заспівати, написати картину, заграти на фортепіано, якщо не дано. І чогось про це у міністерських кабінетах не думають. Цитують: «Математика — цариця наук».
У навчальних закладах мистецького напрямку, як би ти чудово не малював, грав чи співав, якщо не знаєш математики, мусиш поступитися учневі з високим шкільним балом. Викладачі незадоволені, бо доводиться навчати не тих, кого б хотілося.
Гриневич каже, що «потрібно математику зробити такою, щоб допомагала вирішувати людині багато життєвих проблем». Так, вирішувати, а не створювати їх. Я і зараз можу обчислити периметр кімнати, щоб купити потрібну кількість шпалер, порахувати решту, поділити й помножити, скласти пропорцію, і навіть розв’язати рівняння, хоча воно, як і корені, тангенси й котангенси, похідні та інтеграли ніде мені не знадобилися. А пам’ять, логіку, критичне мислення можна розвивати й іншими методами, хоча якщо є такі новітні технології, що вплинуть на творчу дитину, аби вона полюбила математику, — то дерзайте. І аж тоді вводьте обов’язкове ЗНО.
Бажаю новому міністру вдосконалити систему, а не проводити нові експерименти над дітьми. Математику зробіть шкільним предметом, а не випробуванням на платоспроможність батьків, аби найняти репетитора. І не страх перед ЗНО має спонукати вчитися, а педагог, який любить предмет і учнів.
