«Ми безмежно вдячні лікарям».
Софійка стала красунею
Цим родина маленької завдячує американським благодійникам та відомому пластичному хірургу з Волині Ростиславу Валіхновському
«3400 грамів щастя в нашу сім’ю», — такий перший пост у Facebook після народження донечки зробила 19-річна жителька Любча Рожищенського району Лідія Рудчук. Та відчуття материнства у молодої мами були замішані на сльозах — дівчинка з’явилася на світ з розщелиною верхньої губи зліва або, як кажуть у народі, із «заячою губою»
–Сказати відверто, у перші години після пологів не могла збагнути, сприйняти, повірити, адже жодне з трьох УЗД у період вагітності ніяких відхилень у розвитку малюка не показувало. Подолати певний розпач та хвилювання допомогли чоловік Юрій, котрий був під час пологів і першим узяв донечку на руки, та мама. Їхня підтримка спонукала зібратись із силами, зрозуміти, що я безмежно люблю свою крихітку і зроблю все, аби полегшити її страждання, — згадує Лідія Рудчук. — Тішило, що дообстеження в Луцьку показало: всі органи донечки розвинені і функціонують нормально, та й на психічний і розумовий стан ця вада не впливає.
Найперші труднощі, з якими стикаються дітки з такою вадою, — це харчування, адже вона негативно впливає на смоктальний та ковтальний процеси. Це вже в перші дні відчули Лідія та маленька Софія.
— У клініці після операції ми провели лише добу, і моєї дівчинки вже було не впізнати, — каже Лідія.
— Через вроджений дефект грудне вигодовування залишилося мрією. З перших днів — суміш. Як наслідок, мали певні проблеми з животиком. Шукали відповідні соски, пляшки. А то дитина смокче-смокче, а не наїдається, не має сили. Від цього почала зменшуватися вага. Декілька разів, пригадую, донечку навіть годували в лікарні через зонд. Зізнаюся, процедура жахлива. Коли дивишся на це, здається, що серце розірветься від болю, від усвідомлення того, що не можеш допомогти.
З перших днів народження Софійки Лідія Рудчук почала вивчати всю наявну інформацію в інтернеті про діток із подібними вадами, про можливості їх усунення. Зокрема, дізнавалася про хірурга Остапа Могиляка, котрий оперує у Львові. Його порекомендували молодій сім’ї в обласній дитячій лікарні. На початку березня навіть побували на консультації. За прогнозами, прооперувати дівчинку могли тут десь у серпні.
І, напевно, так і було б, якби Лідія 21 березня не побачила випадково в одному з інтернет-видань інформацію про те, що американські лікарі разом із відомим волинянином Ростиславом Валіхновським на благодійній основі оперують таких діток, як Софійка. Молода мама розуміла: це для них реальний шанс. Тож, порадившись із близькими, подала заявку. І на диво швидко, того ж дня, отримала електронний лист із клініки про те, які медичні документи слід надати.
— Ми їх надіслали, і тільки за місяць нам повідомили, що ми в проєкті, але стовідсоткової гарантії, що проведуть операцію в цій клініці, не дали. А вже 30 квітня отримали ствердну відповідь: Софійку обрали для проведення операції, — знову поринає в пережите Лідія.
Американські медики Джей Остін та Кріс Паноурас на чолі з Геннадієм Фузайловим із Гарвардської медичної школи в Бостоні вивчають причини народження дітей з вадами розвитку щелепи і в рамках благодійного проєкту безкоштовно оперують таких в Україні разом із відомим пластичним хірургом Ростиславом Валіхновським.
— Після Чорнобиля кількість випадків народження дітей із вадами розвитку щелепи зросла. У нас таких діток більше, ніж, наприклад, в Америці, — констатує невтішну статистику Ростислав Валіхновський. І додає: — Серед сотень маленьких пацієнтів хірурги обирають найскладніші випадки.
Тримісячній Софійці пощастило потрапити в число пацієнтів американського проєкту.
— Операція тривала близько півтори години. Те, що я відчувала в цей час, не передати словами. Та результат вразив, — зі сльозами радості на очах розповідає Лідія Рудчук.
— Від трьох до шести місяців — це найкращий вік для проведення операції з виправлення «заячої губи», — зазначає Джей Остін. — Такі діти відновлюються дуже швидко, впродовж двох тижнів уже можуть нормально їсти та вести звичний спосіб життя.
— У клініці після операції ми провели лише добу, і моєї дівчинки вже було не впізнати, — каже Лідія. — Я безмежно вдячна лікарям, які повертають усмішку та здоров’я таким діткам, а сім’ям дарують щастя та спокій.
21 травня, саме в день двадцятиріччя Лідії, молоду сім’ю з маленькою принцескою, як називають пестливо Софійку, зустрічали в Любчі всією родиною.
Нині дівчинці вже п’ять місяців. На огляді за місяць після оперативного втручання Ростислав Валіхновський констатував: «Операція та відновний період пройшли відмінно!» — і засвідчив це постом у Facebook.
Ми ж для читачів це підтвердимо світлиною, на якій маленька Софійка і справді виглядає принцескою.
Хай повертає Бог сторицею добро людям у білих халатах, які роблять дітей і їхніх батьків щасливішими.
Тетяна Боярин
