Ось такий тризуб з’явився на небі в селі Княгининок Луцького району Волинської області у березні 2015 року.
«Ваше завдання ми цілим кутком рішали!»
Чи не вперше в розмові з переможницею туру я не став агітувати за передплату «Цікавої газети на вихідні». Бо не хотілося порушувати цієї ідилії: «Ваше завдання ми цілим кутком рішали! Я читала вголос, а потім кожен давав пропозицію…» Грицько Гарбуз після таких слів ледь не розплакався. Дякую, повернули мене в дитинство. У ті часи, коли люди з цілого кутка чи вулиці збиралися разом і обговорювали якісь питання — іноді просто, щоб перемолоти язиком комусь кісточки… Але у нашому вИпадку доречно процитувати знаменитого Івана Франка: «Одне — молоти язиком, а інше — перти плуга». Бо гарбузячі люди кучкуються разом, щоб стати ще розумнішими і мудрішими!
Виявляється, і сьогодні, у ХХІ столітті, через п’ять років після Другого Майдану, коли керівник Офісу Президента Андрій Богдан говорить, що класичні журналісти їм не потрібні, щоб поспілкуватися з людьми, бо є для цього соцмережі і смартфони, — українці збираються, щоб поспілкуватися очі в очі, а не через Facebook. І балакають не лише про політику, тарифи і ціни, а разом розв’язують інтелектуальні речі! Так що, пане Богдане, «не спешите вы нас хоронить — у нас еще здесь дела»!
А спонукало до цієї розмови завдання туру № 26. Його ми ще раз і нагадаємо.
«Гарбуз із секретом» — 26 (2019)
Серце, ангел, копиця, кінь, собака, стіжок, гриб, птах, тризуб…
У гарбузі ми заховали слово, яке може утворити перераховані нами в першому реченні назви. Є воно і в тужливій поезії–пісні, куплет з якої ми вам пропонуємо. Точніше, пропонуємо словеса, з яких можна скласти цей куплет. Якщо це зробити правильно — відповідно до оригіналу тексту, то сьоме за рахунком і буде нашою відповіддю. Звісно, слово–відгадку, яку ви можете уздріти майже щодня, ми пропустили:
Доти/лелі/з/з/кублі/їм/крила/сплять/білі–білі/доки/лелекою/матір’ю/доки/виростуть/сняться/малі/в.
Що за слово ми заховали у гарбузі?
Так що, пане Богдане, «не спешите вы нас хоронить — у нас еще здесь дела»!
Цього разу, підбиваючи підсумки туру, Грицько Гарбуз піднімає вгору руки і здається, бо аж 21 учасник вказав (це далеко до рекорду, але давно такого не було — ось що значить колективна думка!) правильне слово–відповідь «ХМАРИ», котре є сьомим у цій чудовій поезії Олександра Богачука «Пісня сивої туги», яка завдяки композиторові Анатолію Андрухову стала піснею:
Сплять з лелеками лелі малі,
Сняться хмари їм білі–білі.
Доти з матір’ю, доки в кублі,
Доки крила безкрилі…
Але, за умовами конкурсу, переможців має бути тільки два (жодна з написаних історій про те, як розгадували, нас не вразила, — і 150 гривень призових нікому не дісталися). Тому ми знову вдалися до жеребкування. І допоміг у цьому легендарний чоловік — директор і художній керівник Волинського академічного обласного театру ляльок, заслужений діяч мистецтв України, заслужений діяч культури Польщі Данило Поштарук.
Рука Данила Андрійовича виявилася щасливою для двох панянок (до речі, педагогинь): жительки села Бродецьке Катеринопільського району Черкаської області Тамари Бершадської («Ваше завдання ми цілим кутком рішали! Я читала вголос, а потім кожен давав пропозицію…Варіанти були різні. Ми навіть передзвонили до колишньої нашої директорки Тетяни Анатоліївни, бо вона все знає. Врешті, за її пропозицією, все ж таки звернулися до інтернету — так кілька комбінацій слів вивели нас на «Пісню сивої туги»…») і Тетяні Хацер із селища Люблинець Ковельського району Волинської області («Відповідь далася непросто. Спочатку я навіть пробувала зіставляти озвучені вами слова: «Серце, ангел, копиця, кінь»… Не виходило. І лише коли «прогуглила», то натрапила на чудовий вірш… Але мій виграш — 100 гривень — я була б дуже вдячна, якби ви перерахували Саші Романюку із села Сошичне Камінь–Каширського району, про якого ви писали у «Волині»).
Справді, в головній нашій газеті — «Волині–новій» — ми двічі розповідали про неймовірне кохання юнака Олександра, який після травми не може ходити, і дівчини Катерини (публікації «Наречений у візку. Бо Саша + Катя = любов!» за 30 серпня 2018 року і «Ця бронзова нагорода — на вагу золота» за
30 липня 2019–го). Також ця пара стала героями ще одного нашого видання — «Так ніхто не кохав», у лютневому випуску якого цьогоріч було надруковано статтю «І він вижив заради їхньої любові».
Дякуємо пані Тетяні за Чуйне Серце! Ваше прохання неодмінно виконаємо! І самі теж підтримаємо Сашка.
А іншій нашій переможниці — пані Тамарі — нагадуємо: щоб отримати чесно зароблені 100 гривень, треба надіслати на адресу редакції копії першої і другої сторінок паспорта та ідентифікаційного коду.
Нам же час оголошувати нове завдання.
«Гарбуз із секретом» — 32 (2019)
Спочатку він був восьмим. Потім — сьомим. Хоча насправді — першим у світі. Унікальним. Але через тисячу років все перекреслила сила матінки природи.
І від нього залишилася, крім чудових переказів, лише назва. Тепер у романських мовах цим словом називають всіх «нащадків» того гігантського першого.
У нашій же, солов’їній, від цього романського пішло слово з чотирьох літер, що означає предмет, призначення котрого перегукується з функцією, яку виконував «прадід» (але і сам «прадід», до речі, у нас теж називається з чотирьох букв, але п’яти звуків). Його ми і заховали у гарбузі.
Сьогодні цей предмет є у кожній машині. Але не завжди використовується. Ним також називають у Карпатах місця, де проживають особливі люди. А на Поліссі сказали б, що і брати Клички у свій час їх роздаровували направо і наліво…
Що за предмет ми заховали у гарбузі?
Слово–відповідь треба надіслати до 22 серпня тільки у вигляді sms–повідомлення на номери: 0501354776 і 0672829775 (наприклад: «М’яч», «Три ведмеді», «Галина Швабюк»).
Увага: з одного номера можна відправляти лише одне sms! Цей номер і братиме участь у жеребкуванні при розіграші призових 200 гривень, якщо правильних відповідей буде більше двох. А ще спеціальний приз — 150 гривень — отримає той, хто в листі на поштову адресу (43 025, Луцьк, просп. Волі, 13) чи електронну ([email protected]) найяскравіше опише, як шукав чи шукали правильну відповідь.
До зустрічі!
Грицько ГАРБУЗ.
