У 95 років Олена Токарська співає і декламує… чотирма мовами!

Великий світлий дім, доглянутий виноградник, вишнево–яблуневий сад і криниця на подвір’ї… В обійсті Олени Токарської в селі Цегів Горохівського району у всі пори року затишно й гарно, наче у віночку. Сама господиня почувається над ним сонечком. Так її величають три доньки, шестеро внуків, дев’ятеро правнуків та їхні сім’ї

«Ми завжди пам’ятаємо маму в роботі»

Свій земний сімейний рай Олена і Василь Токарські стали будувати в Цегові в 1950– х роках. Обоє були із сусіднього Угова, жили на одній вулиці, а побралися, коли дівчині виповнилося 22. Одна за одною народилися, підростали квітами, створювали власні прекрасні сім’ї їхні вродливі доньки. Варварі Мазурок уже 72 роки, Марію Панасюк цьогоріч листопад обдарує золотом 70–ї осені, у долю Ольги Кривальчук завітала 63–тя іменинна весна. А ось батьківською любов’ю доньки втішалися недовго. Василь Гнатович, як і годиться справжньому чоловікові, збудував дім, посадив сад. Працюючи ветеринаром, удостоївся в односельчан поваги, але пішов у засвіти, проживши лише 45 літ.

Без господаря в селі було важко — ​словами не переповісти, однак молода вдова залишилася вірною тому, кому присягала.

— Мама не вийшла заміж. Ми завжди пам’ятаємо її в роботі. Наживала нам статки, влаштувавшись продавчинею в місцевому магазині, чотири роки очолювала дитячий садочок, завідувала складом, а на заслужений відпочинок пішла з місцевої ферми, де трудилася телятницею, — ​розказувала середульша Марія, яка після заміжжя залишилася жити разом із ненькою в батьківському обійсті.

Про найріднішу можуть із захопленням безперестанно розповідати всі родичі. Ще до недавнього часу Олена Петрівна залюбки прогулювалася в Цегові до Варвариної світлиці, з не меншим завзяттям у свої 80 літ поспішала до Ольги у Вараш на весілля внука, з внучкою Оленою, на­званою на честь бабусі, подорожувала до духовних святинь Львова і Почаєва, до 90 років полола й сапала город, хвацько (доки хтось шукав для неї драбину) самотужки викарабкувалася у кузов вантажівки, щоб поїхати з іншими жінками в ліс по гриби…

Для внуків Іванни, Ольги, Ореста, Олени, Вікторії й Олега, який до слова, з честю виконав свій обов’язок захисника під час війни на Донбасі, для правнуків Тетяни, Ірини, Олександра, Любомира, Костянтина, Назара, Богдана, Ангеліни і п’ятирічної Мар’яночки бабуся і прабабуся Олена — ​взірець того, як потрібно вчитися.

Але цього літа, коли пані Марія з донькою Оленою мусили продати корівчину Кармеліту, то найстарша господиня аж занедужала від туги за годувальницею. Любила заглянути до неї в хлів донедавна, як кожна поважна газдиня.

Закінчила тільки 6 класів польської школи, але й донині має глибокі знання

Для внуків Іванни, Ольги, Ореста, Олени, Вікторії й Олега, який до слова, з честю виконав свій обов’язок захисника під час війни на Донбасі, для правнуків Тетяни, Ірини, Олександра, Любомира, Костянтина, Назара, Богдана, Ангеліни і п’ятирічної Мар’яночки бабуся і прабабуся Олена — ​взірець того, як потрібно вчитися. Дарма, що свого часу вона закінчила лише шість класів польської школи. Знання засвоїла настільки глибоко, що й тепер може співати, порозумітися на польській, німецькій, російській мовах, цитувати ними класиків світової літератури, обожнюючи при цьому твори рідних Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Котляревського, Григорія Сковороди…

Усій родині відомо, що її Берегиня дуже добре знає історію й географію.

— Працюючи 35 років у Мар’янівській школі вчителем спершу російської, потім — ​зарубіжної літератури, я виконувала всі її книжкові замовлення, — ​розповідає донька Марія. — ​Скільки себе пам’ятаю, мама завжди виглядала листоношу з районною і обласною газетами. Першою і досі бере в руки «Горохівський вісник» і «Волинь». Читає без окулярів і не може всидіти й години, щоб не слухати радіо.

А ще ця найстарша жителька Цегова, яку з 95–літтям вітала не лише родина, а й працівники сільської ради разом із головою Валентином Фищуком, скрупульозно стежила в пресі за всіма кандидатами на пост Президента України, не пропустила голосування на цьогорічних виборах, а тепер переймається, щоб Володимир Зеленський зумів виконати свою почесну місію.

Вісім десятиліть у церковному хорі

… Щойно я думала, що вже почула про всі чесноти ювілярки, як хтось із домашніх з любов’ю починав переповідати нове достоїнство цієї унікальної жінки. Протягом 80 років її голос був окрасою церковного хору в храмі Різдва Пресвятої Богородиці Цегова. Вона вишила всім–усім найріднішим весільні рушники, навчила все жіноцтво родини не тільки мережити і в’язати.

Протягом 80 років її голос був окрасою церковного хору в храмі Різдва Пресвятої Богородиці Цегова. Вона вишила всім–усім найріднішим весільні рушники, навчила все жіноцтво родини не тільки мережити і в’язати.

Її дівочу блузу з оригінальним старовинним візерунком передають із покоління в покоління дівчатка, одягаючи на великі свята, для виступів у вишах, коледжах. Пані Олена пам’ятає дні народження всіх доньок, внуків, правнуків і кожному робить свій подарунок. Але зовсім не за гостинці всі вони люблять, поважають, обожнюють старійшину свого роду. З приводу цього переповіли ще одну історію.

Одного разу донька Варвара звернулася з недугою до монаха–цілителя. Ще не вспіла й словом обмовитися про болячку, як замовкла від подиву, бо чернець сказав: «У вас все буде добре. У вашій родині є старенька жінка. Сила її материнської молитви, сяйво її сердечної доброти зцілить не лише вас, а береже всю родину».

— Ми почуваємося найщасливішими біля нашого найяснішого домашнього сонечка, ім’я якому — ​мама, бабуся, прабабуся… Вона навчила нас на світі по совісті жити. Вона — ​наша легенда, святий оберіг. Дай, Боже, неньці, зігрівати нас любов’ю до ста і більше літ, — ​просили в Творця вдячні рідні. Хотіли, щоб усі діти любили своїх мам так, як люблять вони.

Леся ВЛАШИНЕЦЬ.

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.