ОПЕРАЦІЯ НА ДРУГИЙ ДЕНЬ ПІСЛЯ НАРОДЖЕННЯ

Щорічно хірурги обласної дитячої лікарні проводять до сорока операцій у немовлят з вродженими вадами розвитку.

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

Минулої неділі на вулиці, що веде до обласної дитячої лікарні, зустріла знайомого лікаря — відомого хірурга Валентина Федоровича Мартинюка. Нічого, здавалося б, дивного, у хвороб, а відтак і у хірургів нема гарантованих вихідних.
—Невідкладна операція?— цікавлюсь, привітавшись.
—Таки невідкладна. У подібних випадках оперуємо вже у перший день після народження, а сьогодні дитині друга доба,— каже хірург, якому доводилося оперувати і 700-грамове недоношене немовлятко, і багатьох новонароджених з дуже складними вродженими вадами.
В обласному дитячому територіальному медичному об’єднанні сьогодні є змога виходжувати, рятувати найкрихітніших пацієнтів. Сучасна дихальна апаратура, інше складне медичне обладнання, якому можуть позаздрити колеги-лікарі з багатьох дитячих лікарень в інших областях, високий фаховий рівень волинських дитячих хірургів, неонатологів — це те, що істотно підвищує шанси на життя найважчих діток.
—В операційний блок транспортуємо недоношених в спеціальному інкубаторі. На операційному столі передбачено пристосування для підігріву, адже дуже важливо підтримувати визначений температурний режим,— показував своє господарство керівник неонатологічного центру обласного дитячого територіального медичного об’єднання Микола Миколайович Гнатів, який сам бере участь у найскладніших операціях, є одним з найдосвідченіших анестезіологів.
За склом інкубаторів — живі маленькі клубочки болю, надії. Бог дав їм життя разом з важкими випробуваннями. Іноді люди кажуть, що, можливо, лікарі роблять помилку, рятуючи таких діток: хтозна чи будуть вони у майбутньому здоровими, повноцінними. Медики ж не мають сумнівів: боротися треба за кожне життя.
Розповідали, що лише нинішнього літа довелося оперувати двох новонароджених з атрезією (відсутністю) стравоходу. Ці дітки уже давно виписані з лікарні. Сьогодні знову операція з приводу відсутності стравоходу в дитини. Щоправда, ситуація значно ускладнюється й іншими вродженими вадами. Хірурги не люблять загадувати наперед, робити прогнози, адже й найвищий професіоналізм, найкраща підготовка не страхують від прикрих несподіванок на операційному столі. Але якщо зібрана інформація про стан організму дитини свідчить про те, що хірургічне втручання може врятувати новонародженого від смерті, лікарі беруться до роботи.
—Знаєте, яка моя мрія?— каже дитячий хірург Валентин Мартинюк. — Хочу дожити до того часу, коли вади розвитку в дітей будуть виправляти внутріутробно, ще в лоні матері, а не в операційній. У США уже є такий досвід. Можливості сучасної медицини дають змогу коригувати розвиток плоду, запобігти вадам.
На жаль, проблема вроджених вад сьогодні залишається в Україні однією з найгостріших. Вона є не лише головним болем для медиків, бо дає високі показники смертності, а й важливою суспільною проблемою, оскільки народження хворої дитини – це трагедія не лише родини. Це — зламані долі, втрати моральні й матеріальні і для сім’ї, і для держави. Буває, що батьки, довідавшись про те, що їхня дитина — потенційний інвалід, відмовляються забирати її з лікарні. Але є приклади й інші, коли спільні зусилля медиків і сім’ї з Божою допомогою окуповуються сторицею. В лікарні згадують багатьох колишніх маленьких пацієнтів, яких можна було назвати безнадійними, і які тепер ростуть, добре розвиваються, тішать рідних.
—Хочу вам признатися, коли я побачила свого синочка в пологовому будинку, я була в такому стані, що не могла розумно оцінити ситуацію. Я була за крок від того, щоб відмовитися від дитини. Але підтримка батьків, рідних допомогли мені все пережити. Ми перенесли багато операцій. У Львові тепер непогано лікують дітей з “вовчою пащею”, “заячою губою”, іншими помітними дефектами за методикою французького професора. Були й операції на внутрішніх органах. І, звичайно, є чималі проблеми зі здоров’ям, є клопоти, є переживання, але я тепер боюсь подумати, як би жила без свого синочка, своєї кровиночки,— ділилася сокровенним молода мама.
Найважчими для корекції є вади серця. Переважно ці вади лікарі виявляють внутріутробно, ще в лоні матерів. Майбутню породіллю направляють у столичну клініку, де згодом дитинку й прооперують. Якщо ж з тих чи інших причин патологію було виявлено не під час вагітності, а після пологів, то лікарі в Луцьку готують новонародженого до транспортування, забезпечивши всі необхідні підготовчі заходи для операції на серці, та відправляють спеціально обладнаним реанімобілем до Києва.
Чимало надскладних операцій проводять і в Луцьку. Виходжування немовлят з вадами розвитку обходиться дуже дорого і для лікувального закладу, і для батьків. А тому головний акцент сьогодні медики роблять на запобігання вродженим вадам. Спрямована на це і українсько-американська програма, зініційована професором Вертелецьким зі США, й інші програми, які наші лікарі реалізують спільно із зарубіжними колегами. Багато залежить і від виховання молоді, формування почуття відповідального батьківства, здорового способу життя і підготовки до народження дитини. На жаль, з цим далеко не все гаразд. А розплачуються за байдужість батьків — діти.
—Торік у нас були дуже гарні, по суті, європейські показники виходжування немовлят. Це — спільна праця усього колективу: і керівників-менеджерів, які подбали, щоб у нас було належне сучасне медичне обладнання, і лікарів, і всього персоналу. Кажуть, що критерієм оцінки стану хірургії в лікарні є рівень хірургічної допомоги новонародженим. Тому кожна така операція, як сьогодні, це для нас своєрідний екзамен,— сказав Валентин Мартинюк, поспішаючи до операційної. Ми ж щиро побажали успіху і бригаді медиків, для якої вихідний день виявився гарячим і напруженим, і незвичайному пацієнту, якому два дні від роду.