
А хто у вашому оточенні тримає ніж за спиною?
Небезпечно: … людина!
Є ознака, за якою одразу можна визначити того, хто покине вас у важку хвилину
Це, може, і не погана особа. Навіть майже добра. Загалом не зла і не підла. Але може зробити підлий вчинок і зрадити. Тому що чудово вміє себе виправдовувати й хутко перекладати відповідальність на інших або на обставини. Це і є головна ознака. Така людина заздалегідь себе виправдала. За все відразу. Вона класно це вміє робити
Ніжно скаже в будь-якому випадку: «Подумай сам, у мене були такі обставини, що не могла стати на твій бік. Не могла прийти. Ти ж доросла людина і це розумієш. Я була змушена зрадити тебе, та й взагалі це не зрада. Це мені завадили, і я не змогла через такі й такі справи».
Вона почне звинувачувати інших. Потім — і вас: «Чому ви не хочете по-дорослому подивитися на речі та проявляєте максималізм?»
А згодом знецінить ситуацію і скаже: «А що, власне, сталося? Нічого особливого». Але головне — самовиправдання і перекладання відповідальності. Ось це найсуттєвіша ознака.
Головне — самовиправдання і перекладання відповідальності. Ось це найсуттєвіша ознака.
Навіть якщо йдеться дійсно про дрібниці: не прийшов, не зробив, не віддав того, що повинен був віддати… Сам по собі вчинок дріб’язковий, але виправдання насторожують.
«Я забув, вибач», «я злякався і промовчав», «я розгубився і сховався в кущі», «я втратив гроші, пробач!» — лавина виправдань почнеться відразу. А потім перейде у звинувачення — ви ж і залишитеся винними. Або інші. Але сама людина ніколи не визнає своєї провини.
Одна легенда розповідає, як пророк збирав військо у похід на ворогів — треба було захистити місто від небезпеки. Всі чоловіки пішли битися, крім вісімдесяти осіб. Останні злякалися: переживали і за майно, і за власні торгові точки, і багаті будинки. І за своє життя. Ось і сховалися серед жінок, старих і дітей.
І помилку можна пробачити, якщо її можна виправити.
Потім воїни з перемогою повернулися додому. І цих вісімдесятьох змусили відповідати, чому вони не пішли захищати місто? Більшість знайшла собі виправдання, тисячі виправдань: раптова хвороба, слабкість у ногах, дружина народжувала, дитина захворіла, пожежа почалася…
Дуже красномовно. І тільки троє щиросердно зізналося, що злякалися. Їм соромно, але не вистачило хоробрості, тому вони, щоб було справедливо, просять їх покарати. Їм немає виправдання.
І ось цим трьом містянам пробачили. Два місяці їх уникали та не спілкувалися з ними. Але ці чоловіки проявили каяття і всім допомагали, ділилися, спокутували провину як могли. І потім погане забулося. А пророк сказав: «Той, хто чесно визнає провину і не шукає виправдань, — достойна людина. Він здатний виправити помилку. І наступного разу вчинить правильно». Так і вийшло, до речі.
А лицеміри невиправні. Вони знову зрадять, тому що заздалегідь знайшли собі виправдання, а вже потім зробили підлий вчинок.
Спочатку людина виправдала себе, а потім зрадила. «Мене на це підштовхнули обставини, я випив, мені були потрібні розваги, зрада — це нормально, всі так роблять, зрештою, я — жива людина!». Ось так виправдала себе, а потім зрадила.
Лицеміри невиправні. Вони знову зрадять, тому що заздалегідь знайшли собі виправдання, а вже потім зробили підлий вчинок.
Спочатку виправдала себе: «Мені дуже потрібні гроші, якщо навіть я їх не віддам, нічого страшного, в тої людини все одно ці гроші зайві. А мені дуже треба, тому я не віддам. Або віддам, коли розбагатію!» А потім взяла — і не віддала.
Спочатку виправдала себе: «А що тут такого страшного. Мені ж потрібна ця посада. Директор і так скоса зиркає на колегу і готовий його звільнити. Якщо я трохи прискорю ситуацію і збрешу про слова колеги, то це просто пришвидшить процес. Сам винен, що патякає направо й наліво!..» Така людина себе виправдає, а потім буде доносити.
Виправдання і звинувачення — це ознаки тієї людини, яка вас підставить і залишить у скрутну хвилину. Тому що їй не доведеться боротися із совістю, вона з нею давно домовилася. Досягла повного розуміння.
А якщо людина не виправдовується, визнає провину і намагається змінити те, що наробила, — це нормальна поведінка. І помилку можна пробачити, якщо її можна виправити.
Анна КІР’ЯНОВА, психолог, письменниця, телеведуча
