Мінус шкільна форма — плюс до гаманця?

І для першокласника, і для п’ятикласника — ціна однакова

Приказка про сани, які треба готувати влітку, — це стовідсотково про збір дитини до школи. Вкотре переконуюся, що і писати статтю про те, скільки приблизно коштує така повна готовність, і робити сам процес закупів потрібно не у серпні, а у травні–червні, або й іще раніше.

На останній місяць варто відкласти тільки купівлю взуття й одягу. Маю із цим особистий сумний досвід: придбані у травні туфлі ніби й із запасом на піврозміру за літо несподівано і для мене, і для дитини стали малими. Ну і суто з психологічної точки зору таке розділення покупок вигідне: немає відчуття, що за годину–другу витратили повний гаманець. А гроші накопичуйте немалі. Відчутної різниці, чи ви збираєте до школи першокласника, чи п’ятикласника, немає. Найменший та найбільший розміри коштують однаково.

Швейна індустрія ще не вСтигла виконати указу Президента

Перша і повна несподіванка очікувала на мене з цінами на шкільну форму. Звісно, я чула про указ Володимира Зеленського щодо її скасування (хоча обов’язковою форма не була в Україні вже більш як два десятиліття, з 1996 року), але не думала, що попит і пропозиція так швидко зреагують на цю новину. На Центральному ринку Луцька яток із традиційними рядами бордових чи чорних піджаків я вперше за свою підготовчу «шкільну» практику не знайшла. Є окремо спідниці, є плаття, сарафани, брюки, які хоч і віддалено, але можна приписати до стилю форми, а піджаків — катма.

«Дехто допродує минулорічні залишки, я не завозила нового товару. Аж самій незвично. Школа на носі, а не знаю, чим торгувати. Взяла ось для хлопців сорочок більше, светрів. Щось же діти мають вдягати», — продавчиня років 60 розкриває нову стратегію свого торговельного бізнесу.

Відмова від форми на рівні глави держави виглядає не чим іншим як фікцією, бо кожна школа і так мала певні стандарти і вимоги до зовнішнього вигляду своїх вихованців. У кого «корпоративним» кольором вважався чорний, синій чи бордовий, то таким він і лишився.

У «дівчачих» контейнерах найкраще купують плаття стриманих кольорів, які кроєм нагадують діловий стиль. Коштують вони від 400 гривень. Тканина за такі гроші сумнівна, навіть на дотик відчувається, що майже повністю — синтетика. Якісніші ж цінять у 600–700 гривень, і купують їх охоче. Якщо порахувати, то навіть дорожче плаття вигідніше придбати, аніж спідницю (від 300 гривень) і блузку (коштує теж від трьох сотень) чи сарафан (від 400 гривень) з кофтинкою (від 250). А останніх треба кілька, тому як не крути, а тисяча йде на бодай один пристойний комплект. Плюс хіба у тому, що його можна буде одягти на якісь оказії за межами школи. Додайте до повноти і вартості образу ще змінне взуття: легенькі мокасини за 200, туфлі за 500 чи кросівки за аналогічну ціну.

А загалом відмова від форми на рівні глави держави виглядає не чим іншим як фікцією, бо кожна школа і так мала певні стандарти й вимоги до зовнішнього вигляду своїх вихованців. У кого «корпоративним» кольором вважався чорний, синій чи бордовий, то таким він і лишився. І невідомо, що було б простішим: купити без проблем звичну форму, яка мала дуже різноманітні дизайни і могла вдовольнити вибагливих модників (я, наприклад, частенько бачила оригінальні дівчачі комплекти з шортами), чи тепер бігати і підбирати щось більш–менш строге і ще й відповідного кольору. А для шестирічних дітей швейна індустрія за два місяці дії указу ділового стилю ще не натворила.

Вишиванки популярніші за білі сорочки і блузи

От на що мода вже давно лишається незмінною! Від продавчині вишиванок дізнаюся, що їх охочіше купують замість традиційних білих сорочок і блуз. Вони годяться на всі урочисті заходи в школі і ще й на інші свята цілком доречні. Жіночі з машинною вишивкою для першокласниці коштують від 350 гривень, скромні чоловічі трохи дешевші — 300, а от для підлітків додайте до цієї ціни мінімум ще дві сотні. Хочете ручної роботи — платіть від 700 гривень за найпростіший виріб.

Прицінююсь до спортивного костюма. І на шестирічок, і на 12–літніх дітей його вартість однакова. Цього року він обійдеться у
500–600 гривень. Додайте ще кеди чи легкі кросівки за 300–400 гривень. Зауважу, це ціни найпростіших. Фірмові коштуватимуть мінімум утричі дорожче.

А хочете при покупці убити двох зайців? Тоді читайте далі

Якщо з одягом ще можна варіювати, то без портфеля ніяк не обійтися. Отут цінам є де розгулятись! Є екземпляри і по 300 гривень, і по 1300. З власного досвіду раджу одразу купити якісніший і дорожчий. Дитина тоді користуватиметься ним кілька років: ніякі шви не «полізуть», ручка буде на місці, працюватимуть замки, які за рік школяр відкриватиме тисячі разів.

Ще один обов’язковий пункт шкільного шопінгу — канцелярія. Я спеціально зберегла чек на зошити, які купувала у травні, і порівняла ціни у тому ж магазині. От і перший мінус — штука здорожчала на 17 копійок. Не багато, але якщо купувати їх кілька десятків? Знову згадаються оті сани, які варто готувати влітку. Наш повний комплект для молодших класів з олівцями, фарбами, пеналом і різними дрібницями типу гумок і клею обійшовся у 320 гривень. Багато батьків майбутніх першокласників за рекомендацією шкіл перейшли на гуртові замовлення в інтернеті. Тут, як то кажуть, вбили двох зайців: усіх забезпечили однаковими наборами, аби не було хизування, і зекономили (на все вистачило дві сотні).

А взагалі, якщо є можливість, варто більшість покупок все–таки робити онлайн. Підслухана історія: різниця в ціні чорних джинсів на «першачка» однієї торгової марки на ринку та в інтернеті становила майже 300 гривень. Мама вчасно схаменулася і повернула вже куплений товар. Тоді скооперувалася із колегою і замовили через інтернет ще й портфелі. Вартість доставки розділили на двох.

 

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.