Біда прийшла надовго, оселилася в хаті й шматує душу
Зламалася машина, начальник затримує чесно зароблені гроші, а тут ще, як на зло, сестра травмувала руку… Начебто геть усе недобре. Втім, це світ без справжнього горя, і з нього не видно тих, хто живе по інший бік. Заважає гіпс, накладений на кінцівку близької людини, карбюратор, який годилося б замінити, і цей роздутий від відчуття власної значимості бізнесмен… Такі негаразди затуляють нам тих земляків, які поруч, але не живуть (тут треба інше дієслово)
Її звати Леся Павлік, їй невдовзі 50. Вона з чоловіком Володимиром і дітьми–трійнятами мешкає у Скобелці Горохівського району. Володимир Якович підробляє ремонтами. Тримають худобу, вирощують городину, продають на базарі. А ще публікації про їхню родину збирають тисячі співчутливих лайків у фейсбуці (таких жовтих схематичних мармиз із крапелькою–сльозою). Справа у тому, що їхня дев’ятирічна донька Вікторія живе у постійних муках.
«Дитячий церебральний параліч, подвійна геміплегія, когнітивна недостатність, симптоматична епілепсія, кіста лобно–тім’яних ділянок обох півкуль головного мозку, внутрішня компенсована гідроцефалія» — це те, що записано у їхніх медичних документах. А в дійсності дівчинка постійно мусить приймати міцні знеболювальні препарати і ледь не щодня, а то й тричі за ніч, у неї трапляються епілептичні напади. «Ви не уявляєте, що це таке, біда чорна, дитина повністю «відключається», кам’яніє», — каже пані Леся. Вона спочатку боялася робити ін’єкції, мовляв, як колоти свою кровинку, а вже зараз звикла. Між іншим, жінка сама свого часу помітила, що з малечею щось не так. Адже коли трійню виписували з пологового будинку, про страшний діагноз доньки подружжя не знало. Втім, уже на перших місяцях життя було очевидно, що Вікуся відстає в розвитку від братика й сестрички. Тоді Павліки привезли у свою хату цілий лікарський консиліум й почули те, у що вірити зовсім не хотілося.
Якби за ці позначки хтось платив хоча б по долару, давно б зібрали необхідну суму…
Нині приймати Вікторію на реабілітацію відмовляються не лише українські, а й польські медики, перешкода — постійні епілептичні напади. Але є шанс полегшити життя дівчинки, і Леся та Володимир у нього вірять (що дивовижно): лікувати Вікторію погодилися в ізраїльській клініці (звісно, не безплатно).
Як сільська українська родина має зібрати понад сто тисяч доларів, уявити важко. Вони стукають в усі двері скрізь, щотижня просять про публікацію на нашому сайті, поширюють ті матеріали у соцмережах і отримують лайки. Якби за ці позначки хтось платив хоча б по долару, давно б зібрали необхідну суму…
Звісно, такої і ще більшої біди (якщо можна порівнювати) у світі багато, а ще — безліч шахраїв, які наживаються на чужому горі, та, думаю, не варто через це проходити повз тих, хто загнаний долею у глухий кут.
Рахунок у ПриватБанку 5168 7427 1002 1423, мама Павлік Леся Олексіївна, тел.097 873 16 63.
