Це сталося на 4-ий день нашої Незалежності.
Осколки пам’ятника Леніну брали на сувеніри
25 серпня 1991 року у Луцьку було знесено монумент комуністичному вождю біля нинішнього головного корпусу СНУ імені Лесі Українки
Найбільший пам’ятник Іллічу з’явився в обласному центрі у 1967-му з нагоди 50-річчя так званої жовтневої революції. Навколо запланували Центральну площу, на якій стали проводити всі головні заходи. Там же звели обком Компартії (тепер головний корпус СНУ імені Лесі Українки). Монумент Володимира Леніна височів навпроти обкомівського фасаду до 1991 року.
У день проголошення Незалежності в місті відбулося кілька мітингів: на Театральній площі, на Центральній площі біля обкому та на Київському майдані, де розташована (і досі перебуває у тому ж приміщенні) Волинська обласна рада. Перед людьми виступали народні депутати України Андрій Бондарчук і Олександр Гудима, депутати обласної ради Геннадій Кожевніков і Євген Шимонович, голова обласної ради Володимир Блаженчук та гість із Канади Роман Зварич. Усі вони висловили підтримку українському народу.
25 серпня під час мітингу монумент комуністичному вождю був знесений.
Уже наступного дня після проголошення Незалежності виконавчий комітет Луцької міської ради народних депутатів приймає рішення № 44 «Про долю пам’ятників В. І. Леніну, які розміщені на території міста Луцька». Чотири монументи мали бути демонтовані до 1 вересня того ж року. Перший розташовувався напроти обкому, другий — на теперішній вулиці Потебні, третій — на сучасній вулиці Привокзальній навпроти залізничного вокзалу, четвертий — на території цукрового заводу (вулиця Ранкова).
Демонтаж на Центральній площі запланували на 17 годину 26 серпня. Але вже 25 серпня під час мітингу монумент комуністичному вождю був знесений.
— Тоді щодня щось відбувалося: то мітинги, то збори. Навіть «Радянську Волинь» пікетували. Провели щось на кшталт віча й одноголосно вирішили знести пам’ятник. Під’їхав кран, якого «організували» рухівці, і звалив Леніна. Дехто взяв собі осколки на сувеніри. Я на той момент перебував у Києві, а безпосередньо причетний до знесення пам’ятника у Горохові, але це сталося дещо пізніше, у вересні. Тільки один із присутніх на вічі був проти, — поділився спогадами учасник тих подій, народний депутат України І скликання Андрій Бондарчук.
Близько 19–ї години до постаменту підігнали кран. На пам’ятник накинули трос, кран потягнув стрілою туди–сюди і переламаний надвоє вождь пролетаріату полетів додолу. Потім люди рушили до обласної ради. Там на площі Євген Шимонович зачитав постанову про підняття національного синьо–жовтого прапора. Священник УАПЦ отець Василь освятив полотнище, яке замайоріло над обласною радою.
Андрій БОРКОВСЬКИЙ.
