Світлину із солом’яними поросятами тепер матимуть усі жителі округи.
Уже 390 років ми — угринівського роду! (Відео)
Таку поважну річницю з часу першої писемної згадки відсвяткувало дивовижне село на Горохівщині, де діти замість гаджетів обирають вудку і м’яч, де на кожному п’ятому подвір’ї стоїть трактор, а господиня за вечір може наліпити півтисячі вареників
Угринів «порвав» усіх у Горохівському районі, а тепер у Луцькому також не пасе задніх
— Сьогодні сюди з’їхалися творчі колективи з усієї громади. Такого свята тут давно не було, люди чекали й активно готувалися, — розповіла сільський голова Городищенської ОТГ Світлана Соколюк.
Втім, не лише яскравим концертом угринівці відзначили поважний ювілей свого села, організатори постаралися, щоб кожен мешканець, незалежно від віку, знайшов собі розвагу для душі.
А розпочалося все рано–вранці із запеклої битви, яка, щоправда, відбувалася напрочуд тихо. Місцевим дітлахам влаштували рибальський турнір, а коли тобі не більше 15–ти, в тебе є вудочка і репутація затятого риболова, то ти за жодних умов не поступишся супернику. Нам пощастило відразу натрапити на фаворитів змагань. У хлопців клювало! Четвертокласник Любомир Ганіч дуже хотів виграти вудочку і скоса поглядав на сусіда, в якого на той час улов був більшим.
— Карасиків віддам котам, а коропа собі засмажу, — раціонально розмірковував Любомир.
Ми його запитали, що для нього краще — смартфон чи вудочка, і він обрав рибальське знаряддя: мовляв, крім задоволення, воно ще може приносити користь.
А третьокласник Сергій Мельничук не мав часу відповідати на наші запитання, ще б пак, він за якусь годинку витягнув із місцевої річки 5 чималеньких коропів! Ці трофеї і принесли йому перемогу. Вже після турніру ми поцікавилися: що за особливу наживку він підготував? Школяр відповів, що справа в самому рибалці, а не в тому, що він на гачок чіпляє.
Про те, що проблема залежності молоді від гаджетів і соцмереж у селі помаленьку зникає, розповів нам і вчитель фізкультури місцевої школи Микола Голота.
Нині в угринівських садибах уже є 50 тракторів, тобто у кожного п’ятого господаря!
— Вже пройшла та хвиля, коли всі сиділи у смартфонах. Ми знаємо, як заохотити дітей до спорту, вони рівняються на випускників: своїх старших братів та сестер, батьків, а то й дідів, — розповів педагог.
Він похвалився, що в школі зберігаються спортивні нагороди та відзнаки із 1968 року: найстаріша грамота — за друге місце в районному турнірі з волейболу.
До речі, змаганнями з цього виду спорту продовжилися святкові заходи в Угринові. За першість боролися чотири команди по двоє учасників в кожній (пляжний волейбол). Перемогу здобув дует «Брати Романюки» — Дмитро та Володимир.
Якщо на волейбольному майданчику панувала весела та дружня атмосфера, то на футбольному стадіоні, де проходив матч районного чемпіонату ФК «Волинь» Угринів (Городищенська ОТГ) — ФК «Лище» (Підгайцівська ОТГ), усе було значно принциповіше. Гучні претензії до судді та суперників лунали від уболівальників обох команд. Тренер угринівців, координуючи дії підопічних біля бокової лінії, ні на мить не присів. У першому таймі господарям допомогли заштовхати м’яч у ворота футболісти «Лища» — автогол. Після перерви «Волинь» подвоїла перевагу, та гості швидко відіграли один гол, але навіть третій м’яч у ворота команди з Підгайцівської ОТГ не збавив напруги.
— Це була гра між двома сильними командами за шість очок, перемога 3:1 дозволила нам вийти на четверте місце в турнірній таблиці, — розповів наставник ФК «Волинь» Олег Галашевський.
За його словами, після приєднання Угринова до Городищенської ОТГ в команди з’явився новий спонсор — аграрій Анатолій Никонюк, і колектив вирішив перейти з Горохівської першості у більш потужну Луцьку.
Тренер ФК «Лище» Роман Філь каже, що його команда зовсім не планувала робити подарунок угринівцям до ювілею, але суперник виявився морально сильнішим:
— Чув про цю команду, знаю, що вони все повигравали у сусідньому районі. Молодці! Взяли характером, адже наші футболісти — індивідуально сильніші.
«Неначе писанка, село…»
Після матчу всі вболівальники передислокувалися в центр Угринова, де відбувалися основні святкові заходи. Там ми попросили людей трішки розповісти нашим читачам про свою малу батьківщину.
— Угринів — він, знаєте, як у Шевченка: «Село на нашій Україні — неначе писанка, село». Не знаю, чи скрізь так, а у нас, якщо в людини біда, то допомагають усі, ніхто не відвертається, — каже колишня вчителька української мови Валентина Іванівна Ковальчук. Вона зауважила, що після приєднання до Городищенської ОТГ селяни відчули зміни:
— У школі зробили чудовий ремонт, у садочку завдяки Анатолію Никонюку облаштували гарний ігровий майданчик, за дороги взялися…
— Дисципліна у селі є, тут люди не допускають ніяких неподобств і підтримують порядок, — розповів завідувач майстерні ПОСП імені Тараса Шевченка Микола Дембіцький.
А уродженка Угринова, нині лучанка, Ніна Гриб наголосила, що селянам тепер не потрібно шукати закордонних заробітків, щоб прогодувати свої сім’ї.
— Це дуже перспективне село, люди мають де працювати, добре заробляти, розвиваються, живуть у своє задоволення, навчають дітей, — відзначила жінка.
Виконувач обов’язків угринівського старости Віталій Шпиль був не менш патріотичним:
— Ви бачите, яке наше село прибране і ошатне. Так у нас завжди, а не лише на свято. Якщо один сусід навів лад на своєму подвір’ї, то інший каже: «А чому в мене гірше», а коли хтось на вулиці купує трактор, то невдовзі така техніка, а то й краща, з’явиться і в іншого господаря.
За його словами, нині в угринівських садибах уже є 50 тракторів, тобто у кожного п’ятого господаря!
Така статистика виглядає ще більш неймовірною, коли врахувати, що поруч працюють потужні сільгосппідприємства: ПОСП імені Тараса Шевченка Андрія Турака, ТзОВ «Городище» Анатолія Никонюка та СГПП «Несвіч» Володимира Кучери. Завдяки податкам цих аграріїв Городищенська громада є самодостатньою. Про це розповіла сільський голова Світлана Соколюк.
— Сьогодні у нашому бюджеті — 27 мільйонів гривень, із них
15 мільйонів — власні надходження. На розвиток інфраструктури ми передбачили мільйон 457 тисяч гривень. Усі ці кошти цього року спрямували на Угринів, — відзначила очільниця громади.
Цих грошей має вистачити на перекриття будинку культури, ремонт дороги на вулиці Зеленій, а ще за сприяння депутата Волинської облради Андрія Турака з обласного бюджету вдалося отримати кошти на відновлення спортивної зали у місцевій школі.
Вони все життя працювали для земляків
Поки ми цікавилися фінансами громади, гості урочистостей розкупили всі святкові лотерейні білети, серед яких — жодного програшного. Призи були різноманітні: живі телята, овечка, поросята, а ще передплата на наші видання. До речі, спеціальний подарунок від редакції «Волині» отримала мешканка Угринова, постійна читачка та ровесниця газети 80–річна Лариса Петрівна Цуз.
Під час концерту організатори свята відзначили почесних жителів села: аграрія Андрія Турака, ветерана–медика Ірину Дубень та заслуженого вчителя України Ірину Алімову. Лікарка Ірина Павлівна піклувалася про здоров’я угринівців понад 30 років. Розповідає, що не було вільного ні будня, ні свята, адже люди хворіють не за графіком. Жінка тішиться, що всі маленькі пацієнти, про яких піклувалася у перші роки проживання в селі, виросли здоровими і нині вже мають своїх дітей. А Ірина Олександрівна до 76 років пропрацювала вчителем початкових класів в Угринівській школі. Вона розповідає, що все життя старалася не лише навчити, а й виховати учнів:
— Діти скрізь однакові: добрі, розумні і пустотливі… Вчителеві необхідно, щоб вони полюбили школу, колектив, наставників, лише тоді буде результат, — переконана педагог.
Нагородивши ветеранів, організатори не забули і про наймолодших учасників свята. Малечу частували солодощами, влаштовували різноманітні конкурси та розваги. Крім того, в Угринові подбали, щоб ніхто на урочистостях не залишився голодним: гості мали змогу скуштувати куліш, юшку, різноманітні пиріжки, пампушки, квашенину, а дружина старости Ольга Шпиль власноруч наліпила… 500 вареників!
Леонід ОЛІЙНИК.
