У дитячих поліклініках у ці дні – величезні черги.
Немає щеплень — вчіться вдома!
Невакциновані діти, за винятком тих, які мають медичні протипоказання, з 1 вересня не зможуть відвідувати садочки та школи. Таке рішення оприлюднили нещодавно очільниці міністерств охорони здоров’я та освіти Уляна Супрун і Лілія Гриневич
Марно шукати юристів…
Противникам щеплень нагадують про статтю 15 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» і постанову Верховного Суду, яка підтверджує: садочки і школи мають право закрити двері для невакцинованих вихованців. Це рішення — остаточне у справі, яка розглядалася в судах різних інстанцій ще з 2016 року, та не підлягає оскарженню.
Зрештою, батьків учнів заспокоюють тим, що сьогодні у них є вибір. Якщо хтось категорично відмовляється від щеплень, то в цьому разі повинен написати заяву на індивідуальну чи дистанційну форму навчання. За словами міністра освіти, нині таку можливість мають усі охочі. Як бути з дошкільнятами із сімей, які не мають змоги наймати няню, — невідомо.
У колективах, де багато нещеплених дітей, інфекція поширюється дуже швидко.
Нам пояснюють, що до непопулярних рішень і рішучих дій спонукає ускладнена епідемічна ситуація в Україні. Два роки тривають спалахи кору, реальною загрозою є поширення дифтерії, інших інфекційних хвороб. «У колективах, де багато нещеплених дітей, інфекція поширюється дуже швидко. І саме тому щоразу з початком навчального року кількість хворих різко зростає», — застерігає Уляна Супрун.
Однак директиви й настанови нікого не врятують, якщо не вдасться об’єднати зусилля медиків, освітян і батьків. Є чимало випадків, коли вчасно щепити дитину не вдається з об’єктивних причин — через хвороби чи інші серйозні обставини. Є неблагополучні родини, вихідці з яких будуть позбавлені шансів здобувати освіту. Каральні заходи не завжди дієві, іноді потрібна підтримка, допомога.
Ми поцікавилися, як виконуються вимоги щодо захисту дітей в організованих колективах у Волинській області.
«Індійські вакцини нормальні, я на собі перевірила»
Людмила Рожко, головний педіатр управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації:
— На початку року Волинь була у п’ятірці областей із найбільшим рівнем захворюваності на кір, у січні, наприклад, ми мали 687 випадків цієї недуги. А ось у липні — 83. Такої позитивної динаміки досягнуто завдяки вакцинації та профілактичній роботі серед населення.
Думаю, що люди не повинні сприймати в штики заборону нещепленим дітям відвідувати школи чи садочки. До подібних кроків ми змушені були вдаватися і наприкінці минулого року, щоб зупинити поширення інфекції. Цьогоріч за 7 місяців охоплення вакцинацією проти кору становить 52,7% — в 1 рік та 75,2% — у 6 років. Звичайно, щоб досягнути бажаних 95% щеплених, необхідних для формування колективного імунітету, ще треба чимало попрацювати. І приємно, що знаходимо взаєморозуміння з освітянами, спільно виробляємо алгоритм дій.
До речі, вакцин сьогодні в області достатньо.
Згідно з Календарем щеплень, діти до 6 років повинні бути вакциновані проти гепатиту В, туберкульозу, кору, паротиту та краснухи, дифтерії, правця, кашлюка, поліомієліту та Хіб-інфекції. У 6 літ роблять ревакцинацію проти дифтерії, правця, поліомієліту, кору, краснухи та паротиту, у 7 — проти туберкульозу, у 14 — від поліомієліту, у 16 — проти правця. Отож до початку навчального року батьки повинні принести до школи довідки визначеної форми про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду та про проведення вакцинації чи ревакцинації.
Хто відповідає за дотримання Календаря щеплень, якщо йдеться про учнів шкіл і вихованців дитсадків? Насамперед — батьки і лікар, з яким укладено декларацію. У містах це переважно педіатри, у селах — сімейні лікарі, котрі мають кожну дитину тримати в полі зору. Вони зобов’язані розповісти батькам, що робити, якщо є протипоказання до щеплень. До речі, перелік їх невеликий. Хворі діти теж потребують захисту.
А контролювати ситуацію повинні керівники навчальних і дошкільних закладів. Іноді кажуть: «Але ж для цього є медпрацівник?» По-перше, не у всіх школах тепер збереглися посади медсестер, а по-друге, їхня роль трохи інша — надати першу допомогу, простежити, як діти миють руки, чи провітрюють класи… З досвіду бачимо, там, де відповідальність за роботу з батьками беруть на себе керівники закладів, і учні, і вчителі захищені від інфекцій.
До речі, вакцин сьогодні в області достатньо. А тим, хто з недовірою ставиться до препаратів індійського виробництва, скажу, що я перевірила їх на собі: торік зробила щеплення від дифтерії і правця —і жодних проблем.
«Сьогодні нарікають, а завтра, можливо, подякують…»
Тетяна Соломіна, заступник начальника управління освіти Волинської ОДА:
— Ми не забираємо у дітей право на освіту, адже закон передбачає використання різних форм навчання — індивідуальну, дистанційну, екстернатну… І змушені вдаватися до таких заходів не від доброго життя. Упродовж останніх років педагогам довелося налагодити дуже тісну співпрацю з медиками. Адже життя і здоров’я дітей — це безумовний пріоритет, а в Україні склалася неблагополучна епідеміологічна ситуація, услід за кором, як прогнозують, може прийти дифтерія — смертельно небезпечна недуга. Тривалий час ми спільно з лікарями активно ведемо роз’яснювальну роботу серед батьків. На жаль, не до всіх вдається достукатися, тому й змушені застосовувати інші засоби впливу. Люди сьогодні нарікають, а завтра, можливо, подякують.
Сказати, скільки одержимо заяв на інші форми навчання, зараз не можемо. Деякі батьки поспіхом надолужують прогалини у вакцинації, дехто сподівається, що все і так минеться. Це вже у перші дні вересня проявлятимуть невдоволення, шукатимуть виходу.
Наше завдання — простежити, щоб у дитини були медичні довідки визначеної форми. За їхній зміст відповідає педіатр чи сімейний лікар. Чи достовірна інформація про щеплення — це зона відповідальності управлінь охорони здоров’я. Я знаю, що фіктивним довідкам тепер намагаються поставити заслін.
У містах, де є дитячі поліклініки, питань щодо вакцинації менше. Чимало шкіл Луцька, як наприклад ЗОШ № 25, гімназія № 4, деякі інші заклади освіти, настільки відповідально підійшли до профілактики інфекційних захворювань, що в них можна повчитися. Там керівники запрошували виїзні кабінети щеплень у свої колективи, вчителі, усі працівники власним прикладом переконували учнів, що потрібно захистити себе від хвороб. Педагоги інших закладів, які ще не зробили щеплень від дифтерії і правця, мають не забути про це під час медичних оглядів.
Звичайно, повністю подолати антивакцинальні настрої серед батьків найближчим часом навряд чи вдасться. Але прагнути до цього треба.
