А король вампірів — беззубий…
Хто повірить, що найвідоміший кровопивця світу — Дракула — насправді є жертвою єдиного невдалого наклепу?
Дім Дракули досі існує
Убивав сотнями і тисячами, садив на палі, спалював живцем… Чутки про жорстокість румунського князя Влада Дракули (тоді країна називалася Валахією) живуть століттями і з кожним роком обростають новими деталями, зазвичай аж надто кривавими. Через це до нас реальна людина дійшла в описах ніким іншим, як вампіром.
Насправді його звали Влад ІІІ Басараб (1431—1476 рр.), і жив він у румунському місті Сігішоара. Досі зберігся будинок його сім’ї, в усякому разі туристам пропонують відвідати помешкання за адресою: вул. Бляхарів, 5. Тут він жив із батьками і старшим братом. Згодом одружився з Ілоною Желегай і мав трьох синів.
Батько належав до династії трансільванських правителів, тож згодом і Влад отримав статус князя. Він був лицарем ордену Дракона, звідси і прізвисько Дракул — син Дракона. Згодом до слова додали «а», і воно в такому звучанні збереглося дотепер.
у всьому винні кіно і Брем Стокер
На час правління Влада припали війни Валахії з Османською імперією. Тож йому довелося за недовге життя і особисто брати участь у військових походах, і побувати у турецькому та угорському полонах. Звісно, в епоху списів і мечів конфлікти не обходилися без кривавих розбірок і боїв один на один, нерідко дуже жорстоких, детальний опис яких справді видається таким, що холоне кров у жилах. Можливо, саме звідси і беруть початок моторошні історії, котрі перекреслили досягнення Влада як керманича країни і повністю переінакшили його образ, змінивши на надуманий вампірський.
Легендою стала історія про те, як Дракула наказав прибити цвяхами шапки до голів іноземних послів, бо ті їх не зняли під час візиту. Невідомий автор твердив, що Валахія нагадувала «ліс із посаджених на палі людей», звинувачував Влада в небаченій жорстокості, але при цьому абсолютно не піклувався про правдоподібність своєї розповіді.
«Дякувати» за таке клеймо він має ірландському письменнику Брему Стокеру, який більш як 100 років тому написав роман «Дракула». Згодом кінорежисери всього світу майже три сотні разів екранізували історію румунського князя. Тому в нашому уявленні Дракула є кровопивцею та вбивцею, хоча жодне офіційне історичне джерело цього так і не підтвердило.
Донос спаплюжив людину на багато століть уперед
Усі описи вбивств, які начебто здійснив Влад, мають одне–єдине походження: на нього зробив донос його ворог — угорець Матяш Корвін. Йшлося про десятки тисяч закатованих мирних жителів, згадувалися заживо спалені жебраки, посаджені на палі ченці. Легендою стала історія про те, як Дракула наказав прибити цвяхами шапки до голів іноземних послів, бо ті їх не зняли під час візиту. Невідомий автор твердив, що Валахія нагадувала «ліс із посаджених на палі людей», звинувачував Влада в небаченій жорстокості, але при цьому абсолютно не піклувався про правдоподібність своєї розповіді. У тексті дуже багато протиріч. Наприклад, назви населених пунктів, де нібито було знищено по 20—30 тисяч (!) людей, історики до цих пір не можуть ідентифікувати. Та і навряд чи у ХV столітті на території гірської країни взагалі існували такі великі села і міста.
Сумнівів додає і те, що жоден інший документ не зафіксував такі діяння, навіть у місцевому фольклорі про це ані слова. Неможливо уявити, як тривале вбивство десятків тисяч чоловік могло б залишитися непоміченим у Європі і не знайшло відображення ані в літописах, ані в нехай і примітивному, але дипломатичному листуванні тих років. Єдині письмові джерела, де ще траплялися схожі описи, — це турецькі хроніки. Але тут нема чому дивуватися: ворожа сторона і не могла нічого хорошого написати про свого супротивника.
Рукописи не брешуть
На щастя, збереглися документальні свідчення того, як правив країною князь Дракула. В румунських архівах є підписані ним грамоти, де він дарував селянам землі, надавав привілеї монастирям, зберігся договір із Туреччиною, де князь скрупульозно і послідовно відстоював права громадян Валахії. Він наполягав на дотриманні церковних обрядів поховання для страчених злочинців, і це повністю спростовує твердження про те, ніби він саджав на палі жителів румунських князівств, які сповідували християнство.
Загибель Влада оповита таємницею. Відомо тільки, що він став жертвою зрадників зі свого близького оточення. Голову Дракули передали в дар турецькому султанові, і той наказав виставити її на одній із площ Константинополя. А тіло князя нібито згодом знайшли монахи розташованого неподалік від Бухареста монастиря Снагов і поховали в побудованій самим Дракулою каплиці.
P. S. Чи диму без вогню не буває?
Часто можна натрапити на інформацію, що Влад ІІІ Басараб мав прізвище Цепеш, але насправді це прізвисько, і з’явилося воно аж після 30 років по його смерті. А румунською «цепа» означає паля, на яких нібито й загинули тисячі підданих князя. Скільки теорій, стільки й легенд…
Буде легенда — будуть туристи
Замок Бран, або замок Дракули, розташований за 30 кілометрів від міста Брашова. За місцевою легендою, князь проводив у ньому багато часу. Інша ж розповідає про тортури, яким його там піддавали турки. Через відсутність документів жодну з них підтвердити не вдається. Та обидві вони є вдалими туристично–маркетинговим рішеннями і багато років непогано працюють на місцеву громаду.