Приємно зайти відпочивальникам на територію «Проліска».
«Нас знають не тільки в колишньому Союзі, а й у Польщі і Канаді»
Державному підприємству «Ківерцівське лісове господарство» — 80 років! Цей поважний ювілей тут відзначатимуть сьогодні — напередодні їхнього професійного свята, яке в Україні припадає на третю неділю вересня
«Найцінніше наше багатство — люди»
У далекому 1939–му розпочало свою діяльність підприємство. На жаль, документів про його створення в архівах не збереглося. Тож уже з вуст ветеранів, з покоління в покоління передавалося, з чого все починалося, як відбувалося становлення багатогалузевого виробництва.
— У підприємства — славна історія, — каже директор ДП «Ківерцівське лісове господарство» Віталій Каращук. — Її творцями були наші попередники, чимало з яких уже стали легендами. Як наприклад, Іван Іващук, котрий у 73 пішов на пенсію, маючи 40 літ лісового стажу. Такою ж легендою був і Володимир Савич, який понад 20 років очолював лісгосп. Саме при ньому у 1967–му підприємство було нагороджене орденом Леніна за визначні здобутки у веденні лісового господарства. На той час таку досить високу відзнаку в усьому Радянському Союзі отримали лише п’ять лісгоспів.
Сьогодні маємо вісім лісництв. І найцінніше наше багатство — люди, які продовжують справу ветеранів, — вони так само відданні своєму фаху. У нас чимало лісових династій. Ми прагнемо поділитися знаннями і навичками з молодим поколінням, зокрема тими юнаками і дівчатами, які об’єдналися у шкільні лісництва. Тож віримо, що буде кому передати естафету.
Щодо основних завдань, то, за словами Віталія Каращука, це збереження існуючих і створення нових лісів, догляд за ними, недопущення пожеж та засмічення, охорона від лісопорушників, наповнення державної скарбниці заробленими коштами та розвиток власного виробництва.
Загальна площа земель лісового фонду ДП «Ківерцівське лісове господарство» нині становить майже 30 тисяч гектарів, більш як 25 тисяч із них вкриті лісом. Майже 200 чоловік працюють у восьми лісництвах, у цеху переробки деревини, консервному цеху та автоколоні. І всі вони, як сказала голова профкому лісового підприємства Ірина Пащенко, соціально захищені. Не забувають тут і про ветеранів — напередодні професійного свята зустрінуться з ними, привітають.
«Ківерцівська продукція на складах не залежується»
Побувавши цими днями у ДП «Ківерцівське лісове господарство», ми мали можливість пересвідчитися в словах його очільника з приводу того, що виробництво — багатогалузеве. Працювала робоча зміна у переробному цеху деревини, де встановлено дві лінії: тут виготовляють паркетні заготовки та на європіддони. Як розповіла майстер цеху Раїса Козицька, робота налагоджена в дві зміни, у кожній з них зайнято по 30 чоловік…
Довелося пройти через занепад, який не обминув підприємство у 1990–х роках, через значне скорочення, коли не було збуту на продукцію. Але те, що зараз тут зайнято небагато людей, свідчить і про позитив: раніше чимало робіт виконувалося вручну — тепер ці функції механізовані, тож і рук треба менше.
А ось щодо консервного цеху, то він в усі часи працював найстабільніше. Валентина Романюк, яка є його начальником з 1970 року, з приводу цього сказала:
У колишньому Радянському Союзі нас знали в усіх куточках. Не кажу вже про Україну, Волинь. Дуже багато березового соку, огірків консервованих, вишневого компоту, соку з чорниці відправляли у Польщу, Канаду.
— Я дуже тішуся тим, що моя доля склалася ось так — і з професією, посадою, і з отакою продукцією, яку ми виготовляємо. А продукція ця — з лісових ягід. У колишньому Радянському Союзі нас знали в усіх куточках. Не кажу вже про Україну, Волинь. Дуже багато березового соку, огірків консервованих, вишневого компоту, соку з чорниці відправляли у Польщу, Канаду. У сезон у нас працює до десяти чоловік. Років чотири тому щось «загальмувало» із збутом продукції. Тепер же люди повірили, що наш сік натуральний, з малим вмістом цукру. І ми успішно переробляємо і реалізуємо лісову суницю, чорницю, журавлину.
У цьому році за сезон у консервному цеху переробили 60 тонн березового соку. На складах він не залежується, бо працюєють тут під замовлення. Колектив дорожить своєю маркою.
Валентина Романюк закінчила свого часу Полтавський кооперативний технікум за спеціальністю «Технологія переробки овочів і фруктів». А сама родом із Диканьки. Заміж на Волині вийшла, тут народилися її дві доньки. І, як сказала жінка, за стільки років стала не просто волинянкою, а вже, мабуть, березою — з міцним корінням на цій поліській землі.
«Багатьом хочеться відпочити в рекреаційній зоні «Пролісок»
Той, хто подорожує Україною, при нагоді скаже, що такі відпочинкові куточки, які є на Волині, — мало де зустрінеш. Цей комплімент з повним правом може бути адресований Ківерцівському лісогосподарству. Тут не забувають про надзвичайно важливу рекреаційну місію, бо ж знаходяться по сусідству з багатотисячним обласним центром, з трасою, якою проїжджають гості нашої області. Як тут кажуть, Лісівничий молодіжний центр Воротнівського лісництва — це взагалі Європа. А ось рекреаційна зона «Пролісок» на території Ківерцівського лісництва, яке очолює Віталій Божидай, — єдина за її облаштуванням серед інших, що фактично є у кожному з восьми лісництв лісгоспу.
— Альтанки тут завжди стояли, і подорожні могли зупинитися на природі, — розповідає адміністратор рекреаційної зони Наталія Степанюк, з якою ми зустрілися. — А чотири роки тому стару споруду знесли і збудували затишні літні приміщення. І тепер багатьом хочеться тут відпочити. Замовлень завжди багато, особливо у святкові дні, вихідні. І відгуки хороші.
До послуг тих, хто тут буває, — мангали, кострище, на якому можна зварити юшку, куліш. Пані Наталія по сумісництву і продавець магазину «Лісовичок», у якому представлена продукція Ківерцівського лісгоспу, й може сказати, наскільки вона популярна. Охоче купують відпочивальники в якості корисних сувенірів баночки натурального соку. А щоб людям хотілося ще раз приїхати сюди, пані Наталія не лише допоможе вибрати той сувенір, а й, взявши в руки сокиру, наколе дрібненьких трісочок, аби гарно розгорілося багаття.
