Віталій Божидай 12 років працює в лісовій галузі, 5 — очолює Ківерцівське лісництво.
«Свою професію я полюбив ще з дитинства»
Такою була відповідь лісничого Ківерцівського лісництва Віталія Божидая, коли мова зайшла про те, чому саме таку спеціальність обрав
—Я виріс на Маневиччині. Моя мама 34 роки працює бухгалтером у тутешньому лісгоспі, тож зі школи вже знав, що таке ліс, і в дитинстві вирішив вступати у Національний лісотехнічний університет України у місті Львові, — розповідає наш співбесідник, із яким ми зустрілися напередодні свята — Дня працівників лісу. — А вже у виші ще більш утвердився в тому, що зробив правильний вибір.
— Де починалася ваша трудова діяльність?
— З дипломом у 2007 році я прийшов у Ківерцівський лісгосп. Півтора року був помічником лісничого Звірівського лісництва. Потім декілька років працював у Маневицькому лісгоспі — старшим майстром Карасинського і помічником лісничого Галузіївського лісництв. Це була добра школа перед тим, як мені в 2014–му довірили очолити Ківерцівське. І ось уже п’ять літ я тут.
— Очолюване вами лісництво — одне з восьми, які є в Ківерцівському лісгоспі. І воно, як довелося почути в адміністрації, — одне з найбільших, найкращих. За якими показниками це «найкраще» визначається?
— Це і заготівля деревини, і догляд за молодняком і, звичайно, лісовідновлення. Площа, на якій господарюємо, — 5 600 гектарів. Щороку закладаємо нові насадження.
Нема такого лісівника, який би не хотів, щоб після нього на ввіреній території росли гарні гаї і діброви.
— Зараз багато говорять про захворювання сосни, що призводить до всихання лісу. Як у вас із цією проблемою?
— Місцями дуже багато пошкоджених дерев. Але якщо вчасно проводити необхідні заходи, то можна їх урятувати. Мається на увазі, зокрема, санітарні рубки з тим, щоб верховий короїд не розповсюджувався.
— Ваша робота — аж ніяк не кабінетна…
— Звичайно. Треба бути в лісі, контролювати усе. На жаль, трапляються самовільні рубки. Особливо дуб своєю цінною деревиною приваблює браконьєрів. Рейди проводимо систематично, щоб виявляти порушників. І недавно викрили самовільну рубку — зловили трьох чоловіків із селища Цумань. Зараз правоохоронні органи проводять слідство за нашим протоколом, де надані всі докази.
— Вам, мабуть, доводилося чути: «Ой, ті лісівники, вже усе повирубували!» Що скажете з цього приводу?
— Так говорять ті, хто не знає специфіки нашої роботи. Є головне користування, і воно визначено таксаторами під вирубку. Ліс росте, деревина набирає стиглості до певного віку. Якщо вчасно її не зрізати, то лісгосп не отримає цінних сортиментів, наприклад пиловника, бо це вже будуть дрова. А ще ж є рубки догляду, розрідження, які формують деревостани, де в подальшому виростає гарне, здорове насадження. Нема такого лісівника, який би не хотів, щоб після нього на ввіреній території росли гарні гаї і діброви.
— Хотілося б почути про ваш тил — який він?
— Маю дружину, двох синів. Одружився з дівчиною, котра вчилася теж у лісотехнічному університеті, тож знає специфіку моєї роботи, — підтримує і розуміє. Нині дружина у декретній відпустці. Нашому старшому синові Максимові 10 років, а молодшому Миронові — лише два. Максим, який буває зі мною в лісі, вже сказав, що буде вступати у виш, де навчався його тато.
