Кортелісців розстрілювали одночасно у кількох місцях

Причиною трагедії називають діяльність червоних партизанів. У Кортелісах дійсно було створено підпільну групу, до якої увійшло кілька місцевих жителів та значно більше оточенців — солдатів і командирів Червоної армії. Характерно, що вони жили тут цілком легально. Борис Михайловський, військовий інженер і учасник оборони Брестської фортеці, який був керівником підпільної організації, виконував столярні роботи на поліцейській дільниці.

Активні партизанські дії в районі Кортелісів тривали досить короткий період — з травня по липень 1942 року. За цей час загін Михайловського двічі роззброював поліцейських, але нікого з них не вбив. Було декілька нападів на німецькі гарнізони в Дивині, Ратному та Мокранах. Ще одним засобом боротьби стали засідки на дорозі Брест — Ковель. Але в середині липня, після невдалого походу на Ковель, загін Михайловського фактично розпадається. Біля села залишилася лише невелика група, яка грабувала місцевих жителів та знищила близько сотні кортеліських євреїв, котрих ще не встигли вбити гітлерівці. Пізніше радянським активістам вдалося відновити в загоні дисципліну та повернути його до ідейної боротьби.

Людей групами по кілька чоловік, в тому числі й жінок із дітьми на руках, підводили до ям і розстрілювали. 

Першим грізним попередженням стала облава 26 серпня 1942 року. Німці та поліцейські зігнали жителів села на площу біля церкви та розстріляли сім’ю партизана Андрія Ліхвана та матір партизана Василя Дордюка, а також двох втікачів від примусових робіт в Німеччині. Після цього було оголошено: якщо кортелісці не припинять допомагати партизанам, не виконуватимуть розпорядження влади та поставки продуктів, то буде розстріляне ціле село.

Як стверджував пізніше на допитах поліцай Андрій Кошелюк, після цього поставок більше не було і жоден чоловік на роботу в Німеччину не поїхав. 

22 вересня командир третього батальйону 15–го поліцейського полку майор Юрген Голлінг видав таємний наказ. Він починався словами: «23 вересня 1942 року батальйон знищує розташовані в районі на північний схід від Мокран отрує­ні бандитською заразою села Бірки, Заболоття і Борисівку. Рота «Нюрнберг» знищує Кортеліси». Усі підготовчі заходи до цієї каральної операції проводились із дотриманням найсуворішої секретності.

Того дня людей зігнали на площу біля церкви й оточили щільним кільцем. Тоді наказали вийти з натовпу сім’ям поліцаїв, старости та інших німецьких колаборантів. Їм наділи на руки білі пов’язки та відправили в окрему хату, а пізніше вивезли в Ратне. Решту позаганяли в церкву та школу. Тим часом поліцейські вже копали навколо храму чотири довгі рови. Людей групами по кілька чоловік, в тому числі й жінок із дітьми на руках, підводили до ям і розстрілювали. При цьому було чути страшні крики. Розстріл відбувався одночасно в кількох місцях. Після того, як усі чотири рови доверху заповнили тілами, решту людей почали водити до двох копанок, де раніше добували глину і які наполовину були залиті водою. Там також розстрілювали, а старих та немовлят живими кидали у закривавлену воду.

Нині на тому місці стоїть пам’ятник жертвам Кортеліської трагедії. 23 вересня було страчено також жителів кількох ближніх хуторів — Запоків’я, Ягідкове, Дамкове, Білиця та Сухини. Понад півтори сотні мешканців хуторів Годинь та Вепра, які входили до складу Кортеліської сільської ради, у цей же день було розстріляно в сусідніх Бірках. Після страти людей карателі почали грабувати майно та палити будівлі. Останньою 27 вересня згоріла церква.

Микола Михалевич, директор Кортеліського історичного музею