"Мені виповнилося 7 років, але добре пам’ятаю події, коли чекісти хотіли арештувати Перця", - каже Параска Громик.
«У нашому дворі була криївка Перця»
77-літня жителька села Липне Параска ГРОМИК (на фото) добре пам’ятає події 70-річної давнини
—Саме в цьому дворі, де проходить фестиваль повстанської пісні, я виросла. Колись у цій хаті жили мої батьки й була криївка. Мені виповнилося 7 років, але добре пам’ятаю події, коли чекісти хотіли арештувати Перця. Він якраз вийшов зі схрону до нас вечеряти.
Ми ходили по людях, просили хоч кусень хліба...
Але коли солдати оточили будинок, повстанець встиг вискочити через вікно, вбивши одного та поранивши іншого енкаведиста. Вся наша сім’я зазнала тоді переслідувань і тюремного ув’язнення. Мами вже не було в живих. Батько отримав 25 років таборів і помер у тюрмі, брата Івана розстріляли. Найстарша Ганя взяла всю провину на себе. За переховування Перця її засудили на 25 років, Федорі дали — 5, а Зосі — 3 роки каторги. Залишилося вдома троє найменших дітлахів: я, Поля і Коля. Ми ходили по людях, просили хоч кусень хліба...
