Ярослав Царук: «Горджуся «Волинню»»
«У «Волині» мене завжди приймають як найдорожчого гостя»
Після виходу на пенсію житель Володимира-Волинського Ярослав Царук придбав велосипед і у 1990-х поїхав ним по волинських селах, аби зібрати свідчення про трагічні сторінки польсько-українського конфлікту у 1940-х роках. Не міг терпіти неправди, коли у Волинській трагедії однобоко звинувачували українців. Тим паче, що його рідне село Заболоття біля Володимира-Волинського спалили поляки, вбивши 29 людей, у тому числі і членів його родини. За багато років «з’їздив» кілька велосипедів і побував у сотнях населених пунктів
«Коли записував свідчення, старався не пропустити жодної скривдженої людини, якої б національності вона не була. Все горе і всі біди перерахував — і українців, і поляків, і євреїв…» — такого правила дотримувався під час цієї надзвичайно важливої праці-місії. Результатом його титанічної роботи стали кілька книг, десятки зошитів та аудіозаписів зі свідченнями, які передав в архів. Його розвідки лягли в основу багатьох публікацій у «Волині» та інших ЗМІ.
Ярослав Васильович Царук є почесним громадянином Волині, міста Володимира-Волинського та Володимир-Волинського району. І має хоч і неофіційне, але не менш почесне звання — «народного професора». Цілком заслужено, бо фактично замінив собою цілий інститут!
— Насамперед просто раджу читати і — побільше. Читання робить людину людиною. На жаль, зараз я погано бачу, тому вже не можу читати. Але коли зір був кращим, то не пропускав жодного номера «Волині». Коли ж бачити став гірше, то скооперувався із сусідом-пенсіонером, — носив до нього улюблену «Волинь» — і він вголос читав. На жаль, сусід помер у лютому цього року… А ще я завжди з приємністю згадую свої візити в редакцію — мене приймають як найдорожчу людину! Горджуся «Волинню», горджуся тим, що знаю її чудовий колектив, і зичу йому всіх благ!
