Уже 80 літ – триває політ
27 вересня 1939 року побачив світ перший номер газети, яка тоді називалася «Вільна праця». Цей примірник нам колись подарував читач і дописувач Володимир Гаврилюк (на фото)
Кость ГАРБАРЧУК
Четвертий тиждень йшла Друга світова війна. Польщу роздерли два агресори: Сталін та Гітлер, а Західну Україну захопили совєти. Комуністична влада важливого значення надавала ідеологічній роботі. І вже через 9 днів після того, як Червона армія увійшла в Луцьк, з’явилася партійна газета. Згодом вона була перейменована у «Радянську Волинь».
Давно канула у небуття КПРС, немає тоталітарної імперії, а газета «Волинь» приходить до своїх читачів — з добрими намірами. Дякуємо за довіру! Залишайтеся з нами!
Дякуємо за довіру! Залишайтеся з нами!
27 вересня
Сонце (схід — 7.11, захід — 19.07, тривалість дня — 11.56).
Місяць у Діві. 27–28 дні Місяця.
Іменинники: Іван, Макар, Гнат.
28 вересня
Сонце (схід — 7.13, захід — 19.05, тривалість дня — 11.54).
Місяць у Діві, Терезах. 28–29–1 дні Місяця.
Іменинники: Максим, Дмитро, Леонід, Степан.
29 вересня
Сонце (схід — 7.14, захід — 19.03, тривалість дня — 11.51).
Місяць у Терезах. 1–2 дні Місяця.
Іменинники: Людмила, Йосип, Віктор, Юхимія.
30 вересня
Сонце (схід — 7.16, захід — 19.00, тривалість дня — 11.44).
Місяць у Терезах, Скорпіоні. 2–3 дні Місяця.
Іменинники: Віра, Надія, Любов, Софія, Ілля, Мирон.
1 жовтня
Сонце (схід — 7.19, захід — 18.56, тривалість дня — 11.37).
Місяць у Скорпіоні. 3–4 дні Місяця.
Іменинники: Ірина, Іларіон, Аркадій.
2 жовтня
Сонце (схід — 7.21, захід — 18.54, тривалість дня — 11.33).
Місяць у Скорпіоні, Стрільці. 4–5 дні Місяця.
Іменинники: Костянтин, Ігор, Олексій, Федір.
Погода
«А літа теплого вже ніби не було»
Зросилася трава і вся пожовкла.
І зранку крізь прозоре своє скло
Я чую холоду осінні недомовки...
Так пише поетеса Марина Кузьменко. А за прогнозом чергового синоптика Волинського обласного гідрометеоцентру Лесі Пасічник,
27 вересня – мінлива хмарність, без істотних опадів. Вітер східний, 5–10 метрів за секунду. Температура повітря вночі – 5–10 градусів тепла, вдень –17–18 вище нуля. 28-го – хмарно, без істотних опадів, вдень місцями дощ. Вітер південно-західний, 7–12 метрів за секунду. Температура повітря вночі – 7–11 градусів тепла, вдень – 16–21 із позначкою «плюс». 29-го – мінлива хмарність, вночі невеликий дощ, удень без істотних опадів. Вітер південно-західний, 7–12 метрів за секунду. Температура повітря вночі – 7–12 градусів тепла, вдень –14–19 вище нуля. 30-го – мінлива хмарність, вночі без істотних опадів, удень місцями невеликий дощ. Вітер південно-західний, 7–12 метрів за секунду. Температура повітря вночі – 7–12 градусів тепла, вдень – 15–20 із позначкою «плюс».
За багаторічними спостереженнями, найтепліше 27 вересня було 2012 року – плюс 28, найхолодніше – 1977-го – мінус 2 градуси.
У Рівному 27, 28 вересня – мінлива хмарність, без опадів. Температура повітря – плюс 10–18. 29-го, 30-го – вдень невеликий дощ. Температура повітря – 10–19 градусів тепла.
Анекдот
Мовчки бий у писок і усміхайся!
Тато виховує дочку. Розповідає про те, що вона повинна бути жіночною, слухати в майбутньому чоловіка, бути турботливою берегинею своєї родини. Але, як справжній батько, він хоче застерегти донечку перед усіма ймовірними небезпеками, яких аж занадто багато у сучасному жорстокому світі:
— І не забувай, серденько, ти в мене дівчинка. Жодної агресії. Мовчки бий у писок і усміхайся!
— І не забувай, серденько, ти в мене дівчинка. Жодної агресії. Мовчки бий у писок і усміхайся!
Як ми усією нацією писали футбольний гімн
Наша дитяча сутність лишається в нас. Навіть стаючи дорослими і демонструючи власну впевненість, ми ховаємо десь далеко оту віру маленької людини у чесність та справедливість
Людмила ВЛАСЮК
В дитинстві ми з друзями любили на вулиці ганяти м’яча навесні, влітку і восени. Взимку ж брали власноруч зроблені сякі-такі ключки, шайбу і йшли на лід. А коли вже із сутінками поверталася до хати в мокрих чоботях, чула бурмотіння: «Недівчача то справа». Але ж я знала, що за бабусиним невдоволенням ховається турбота, і вона швиденько ставила моє важезне від снігу взуття на теплу грубу. Але ми любили спорт і тодішніх зірок. Нічого не знали ні про їхні заробітки, ні про шкідливі звички. Просто ця гра кликала нас і в осінній дощ, і в зимову завірюху.
А коли вже із сутінками поверталася до хати в мокрих чоботях, чула бурмотіння: «Недівчача то справа».
І коли у 2012 році оголосили конкурс на написання народного футбольного гімну «Єврохіт — пісня для країни, гордість для історії», я захопилася цієї ідеєю. Це мала бути така собі пісня-кричалка, яку б легко підхопив увесь стадіон. Слова — мої, а музику написав учитель співів Віктор Оксенюк. Звісно, що записували все це в домашніх умовах, через старенький плеєр, із неякісним звуком. Але дитяча віра в диво у двох дорослих людей усе ж жевріла в серці. Участь у конкурсі брали професійні письменники та музиканти і прості фанати — такі, як ми. Надійшло більше 2 тисяч варіантів тексту та музики, серед яких статус неофіційного гімну Євро 2012 здобула пісня «Вболівай» Дмитра Голуба із Житомира.
Ми не розчарувалися, бо відчували той самий драйв, коли ганяли м’яча у дитинстві. Сьогодні вже виросли нові кумири, які захищають честь своєї країни. Але футбольні фани так жодного разу і не заспівали цю переможну пісню на стадіонах.
Канадська українка і на чужині підтримує земляків
Любов Василів-Базюк родом із Видерти Камінь-Каширського району. У вересні 1939-го разом із близькими покинула Україну і проживала у Холмі, у європейських таборах для переселених осіб, а з 1949-го Канада стала для неї другою батьківщиною
Лариса ЗАНЮК
Попри розлуку з рідним краєм почесний професор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, письменниця, науковець, патріотка, благодійниця — завжди серцем з Україною. Вона була тут 11 разів, востаннє — у 2012-му.
30 вересня Любов Василів-Базюк відзначатиме 90-річчя. Тож колектив науковців факультету іноземної філології Лесиного вишу подав до Канадського інституту українських студій при Альбертському університеті дослідницький проєкт «Життєвий і творчий шлях Любові Василів-Базюк як символ незламності українського духу», щоб через прочитання і переклад роману відомої землячки привернути увагу молоді до правдивої історії нашої країни, написаної очевидицею.
30 вересня Любов Василів-Базюк відзначатиме 90-річчя.
Днями завітали науковці із Канади, зокрема доктор філософії Валерій Полковський, аби продовжити місію пані Любові, яка співпрацює з тамтешнім Науковим товариством імені Шевченка, Волинською та Рівненською богословськими академіями, товариством «Холмщина», дає пожертви церквам, заснувала іменні стипендії семінаристам Луцька та Рівного, надсилає книги до освітніх закладів та бібліотек, зокрема 9 своїх романів на основі спогадів очевидців.
«Пані, сідайте – ось є вільне місце»
Обертаюся у тролейбусі на голос кондукторки, яка ходить по салону, обілечуючи пасажирів
Катерина ЗУБЧУК
Парадоксально, що дивує така привітливість, але це дійсно так. І все через те, що частіше можна почути невдоволене: «Ну чого ви всі збилися в проході... Іншим заходити як — по ваших головах?» Добре, що не прозвучало слово «стовбичите».
Ця кондукторка, котра щоразу привертає увагу своєю доброзичливістю, — жінка, до речі, уже поважного віку. На жаль, не зауважила, на якому маршруті працює. Але якщо вона прочитає ці рядки, то впізнає себе. Як і пасажири, яких обслуговує. Бо кондуктор не просто привітлива — жінка ще й, мабуть, відчуває, що дехто дивиться на неї зі співчуттям: мовляв, у такому віці краще б уже вдома посидіти, а не курсувати по салону, особливо в час пік, коли непросто розминутися. І ось на ці співчутливі погляди у неї свої контраргументи. «Ви думаєте, я б працювала у свої 72, маючи стажу більш як пів століття? Внук вчиться на платному відділенні в університеті. Треба помогти йому. Ще два курси лишилося», — звучить її монолог.
«Ви думаєте, я б працювала у свої 72, маючи стажу більш як пів століття? Внук вчиться на платному відділенні в університеті. Треба помогти йому. Ще два курси лишилося».
Цей сюжет із громадського транспорту мимоволі пригадується, коли буваєш за кордоном і бачиш серед подорожувальників багато людей якраз такого поважного віку, як згадана кондукторка. Вони, мабуть, теж допомагають своїм онукам. Але для цього, певно, їм не бракує коштів із пенсії. У нас же, на жаль, у більшості її розмір такий, що аби вистачило на прожиття. Праві експерти, які вважають, що навіть некоректно порівнювати можливості перших і других.
