Ківерчанин Юрій Бузан здав 4 відра крові

Був приємно здивований, коли побачив у поліклініці найбільшу чергу із кількох десятків відвідувачів саме перед тими кабінетами, в яких організовано забір крові. Із самого ранку першими сюди прийшли студентки Ківерцівського медичного коледжу. За ними — ​залізничники, педагоги, робітники. Як з’ясувалося, ще не перевелися щирі й благородні люди, котрі безкоштовно здають власну кров. Вони не дуже хочуть про це розповідати, слідуючи біблійній пораді: «Коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права…»

Лікар-терапевт реорганізованого відділення переливання крові у «Банк крові» Ростислав Проць пояснює, як відбувається процес.

 — Спочатку пацієнти проходять медогляд, їм вимірюють тиск. Якщо немає протипоказань, то донорів пригощають гарячим чаєм із печивом і вони йдуть у маніпуляційну. Рекомендації для тих, хто зголосився стати донором, досить прості, щоб уникнути слабкості та непритомності: легкий сніданок за 2–3 години, необхідно випити багато рідини: води, солодкого чаю, компоту із сухофруктів. Кожен отримує 50 гривень, але це не плата за кров. Щоб відновити сили — ​невелика компенсація на харчування. Раніше ми давали талони на обід, якими можна було скористатися лише у певних закладах. Людям з району це було незручно, — ​розповідає Ростислав Ярославович.

З дозволу медиків заходимо у маніпуляційну. Тут уже працюють фахівці виїзної бригади комунального підприємства «Обласний центр служби крові Волинської обласної ради». У фельдшера Олександра Сидорука 30-річний досвід, й він так вправно проколює вену й ставить систему, що пацієнт навіть не встигає злякатися й не відчуває болю.

Того дня вперше стала донором медсестра поліклініки Вікторія Драганчук. За її словами, як фахівець вона усвідомлює, що таким чином рятує чиєсь життя. Медичка розповіла, що в неї перша група.

Одному пацієнту, який здавав кров для вагітної дружини, стало погано, й лікарі уважно спостерігали за його станом здоров’я. Лише через хвилин десять чоловікові дозволили встати з крісла.

Найбільш активними того дня були студентки медколеджу.

Із кабінету виходить тендітна дівчинка із забинтованою рукою. Іванка Мокич навчається на 4-му курсі Ківерцівського медичного коледжу. Вона здає кров уперше. Родом зі знаменитого багатодітними сім’ями поліського села Бірки Любешівського району.

— У мене рідкісна четверта група. Таких людей на світі тільки 5 відсотків. Ставши сьогодні донором, як майбутня медсестра добре знаю, що таким чином комусь допомагаю. А почуваю себе прикольно, — ​усміхається студентка.

Мене познайомили з місцевим рекордсменом, якого шанують і поважають лікарі. Працівник міської середньої школи № 1, за фахом електрик, 58-літній ківерчанин Юрій Бузан за життя здав кілька десятків літрів крові.

— Донором я став ще у 1979 році. Роблю це за покликом серця, безкоштовно, через два-три місяці. От і назбиралося вже понад 100 разів, — ​говорить пан Юрій.

Цікавлюся, скільки ж це виходить відер.

— Можна порахувати, — ​відповідає цей небагатослівний скромний чоловік. — ​Кожного разу 400–450 мілілітрів. За весь час виходить 40–45 літрів, або чотири великі відра. Є люди, які бояться здавати кров. Але я можу довести власним прикладом, що регулярне донорство корисне для здоров’я. Адже відбувається оновлення всього організму, й самопочуття нормальне. До мене не раз зверталися знайомі й незнайомі з проханням, коли стається якась біда. Фактично нікому не відмовляю. Я вже дід, маю двох дітей, трьох онуків, але почуваю себе бадьорим і здоровим. Мені сказали, що вже подали документи на звання «Заслужений донор України».

Хочеться відзначити, що найбільш активними того дня були студентки медколеджу. Вони не втрачали свідомості, а рішуче заходили на процедуру. У маніпуляційній ми застали усміхнену Ірину Козинець. 18-річна дівчина навчається на четвертому курсі. За її словами, майбутні медики мають показувати приклад, тому вона прийшла на День донора.