«Батько хірургії» оперував під «кайфом», але робив це блискуче

Врятував маму й сестру, а себе ледь не занапастив…

Шлях у медицину Вільяма Холстеда був непростим. У 1870 році він вступив до Єльського університету, де вивчав мистецтво. Однак на останньому курсі до його рук випадково потрапили «Анатомія» Грея і «Фізіологія» Делтона. Ці книги пробудили у студента, який до того не відзначався старанністю, інтерес до хірургії. Тож після отримання ступеня бакалавра мистецтв юнак вирішив здобувати освіту в медичному коледжі.

Холстед з відзнакою закінчив інтернатуру, отримав місце хірурга в нью-йоркському госпіталі. Але прагнув більшого, і у 1878-му молодий лікар поїхав на два роки продовжувати медичну освіту в Європі, у Відні, де вивчав ембріологію, гістологію та хірургію. Повернувшись до Нью-Йорка, керував відділенням хірургічної допомоги при клініці Рузвельта, викладав анатомію в медичному коледжі і був консультантом ще в п’яти клініках.

У той період Вільям почав вивчати проблему переливання крові. Завдяки цьому в 1881 році Холстеду вдалося врятувати життя рідній сестрі, яка помирала від післяпологової кровотечі. Донором став сам хірург. Він увів породіллі свою кров шприцом. Експеримент завершився успішно, сестра вижила, а переливання стало входити в практику лікування хворих.

Через рік Холстед прооперував і свою матір, видаливши їй камені з жовчного міхура. Це була перша в Америці холедохотомія — ​розтин жовчної протоки. Також хірург-новатор першим провів радикальну мастектомію у хворої зі злоякісною пухлиною молочної залози. Цей метод, незважаючи на сучасну тенденцію до проведення органозберігаючих операцій, застосовують і досі, якщо рак на пізній стадії. Також Холстед був відомий у США своїми вдалими хірургічними втручаннями на кровоносних судинах, особливо при аневризмах. Успішно проводив втручання з приводу гриж і зоба.

У вересні 1884 року віденський офтальмолог Карл Коллер запропонував надзвичайно простий метод знеболення кокаїном під час очних операцій. Ці ідеї захопили і Холстеда. Через кілька місяців він застосував кокаїнові блокади чутливих нервів обличчя і руки. На жаль, багато дослідів хірург і його колеги проводили на собі. Ці експерименти плачевно закінчилися. Холстеда називають першим американцем, що потрапив у залежність від цього наркотику.

Кажуть, щоб її позбутися, хірург пішов у плавання на яхті зі своїм другом, аби далеко від людей пережити ломку. Але це було неймовірно важко, і він ледь не вбив свого товариша, який за домовленістю ховав «аварійну» дозу кокаїну. Лікувався, на рік залишив хірургію і знову намагався повернувся в професію…

Одружився з медсестрою, яка вміла берегти секрети

У 1888 році в Балтиморі був відкритий один з найбільш відомих лікувальних закладів США — ​лікарня Джона Хопкінса (створена на гроші, залишені знаним американським філантропом). Вільям Холстед через знайомих світил медицини, які були керівниками нової клініки, спробував влаштуватися туди. Хоча до комісії, яка вирішувала долю хірурга, входили його колишні вчителі, знаменитість взяли спочатку з випробувальним терміном на один рік. Побоювалися, що рука наркозалежного здригнеться у найвідповідальніший момент, що він може зірватися. І все ж з поваги до таланту взяли хірургом стаціонару, головою відділення амбулаторної хірургії й ад’юнкт-професором.

Однак це призначення Холстеда виявилося постійним: у 1890 році він уже був головним хірургом лікарні, а згодом — ​першим професором хірургії медичної школи. Велику роль у той період його життя відіграла медсестра Кароліна Хемптом, яка закохалася у свого шефа.

Коли 450 операцій із видалення гриж пройшли без єдиного випадку сепсису, хірург сказав: «Куди ж я раніше дивився!» — ​і запровадив обов’язкове для всіх використання гумових рукавичок.

Це було не дивно. Професор виглядав мовчазним, загадковим і справжнім денді. Піджаки замовляв у Лондоні, а чоботи і сорочки — ​в Парижі. Був показним і привабливим.

Кароліна робила все, аби привернути увагу Холстеда, насамперед навчилася досить вправно асистувати йому. Після операції якось жінка помітила, що хірург зблід, його пробирали дрижаки. Він швидко вийшов, замкнувся у себе в кабінеті, а потім повернувся умиротворений. І це повторювалося часто. Нескладно було здогадатися, в чому справа: кинувши кокаїн, Холстед перейшов на морфій. Виявилося, щодня він колов його собі дуже велику дозу.

Кароліна не видала шефа, навпаки, допомагала приховувати його залежність. Але їхній тандем незабаром опинився перед загрозою. У помічниці Холстеда розвинувся контактний дерматит. У той час для дезінфекції мили руки розчином сулеми з фенолом, і в ньому ж замочували інструменти. Шкіра Кароліни хворобливо реагувала на антисептичну рідину, вкрилася екземою.

Взяти іншу медсестру Холстед не міг, адже тоді його таємниця стала б усім відомою. І раптом прийшла геніальна ідея: замовити для Кароліни гумові рукавички. Після цього в операційній у них з Холстедом справи пішли так добре, що через пів року вони одружилися.

Коли 450 операцій із видалення гриж пройшли без єдиного випадку сепсису, хірург сказав: «Куди ж я раніше дивився!» — ​і запровадив обов’язкове для всіх у своєму відділенні використання гумових рукавичок.

Якось Холстед розповів про нововведення своєму другові Яну Микуличу-Радецькому, з яким колись разом навчався у Відні. Давній приятель оперував у клініці університету Бреслау (нині польський Вроцлав). Там на кафедрі гігієни працював і професор Карл Флюгге, одержимий дивною на той час ідеєю повітряно-крапельного шляху поширення інфекцій. Учений доводив, що говорити хірургам під час втручань не можна, а лікарям із нежитем немає входу в операційну. Микулич-Радецький вирішив провести експеримент — ​закрити рот і ніс марлею, працювати в рукавичках. Так 1 березня 1897 року було відкрито нову еру в хірургії. Ефективність винаходу підтвердив час.

Ну а Холстед поринув у наукові дослідження, зокрема започаткував використання металевих пластин при переломах. Ціною неймовірних зусиль за 10 літ він зумів удвічі знизити дозу морфію, а згодом зміг зовсім побороти залежність. Щоправда, викурював по 50 сигарет на день.

Холстед переніс ту ж операцію, що і його мати, але ослаблений організм не витримав ускладнень. Помер «батько хірургії» в Балтиморі 7 вересня 1922 року. Кароліна дуже сумувала за чоловіком. Через 11 тижнів після його похорону внаслідок застуди і її не стало.

Оксана КРАВЧЕНКО