ТРЕТЯ ПРЕЧИСТА

Завтра православна церква святкує Введення у храм Пресвятої Богородиці, одне із двунадесятих свят, яке знаменує початок зимового циклу календарних празників. У народі його ще називають Третя Пречиста.

Валентина ШТИНЬКО

Церковні перекази та апокрифічне «Євангеліє Якова» розповідають: коли Марії виповнилося три роки, вона разом із іншими дівчатками увійшла до храму зі світильником в руках. Первосвященик Захарія (у майбутньому батько Іоанна Предтечі) узяв дитя на руки й мовив: «Маріє, Господь звеличить ім’я твоє в усіх поколіннях, а в кінці днів пред’явить тобі ціну викупу синів Ізраїлю». Потім він поставив її на третю сходинку храмового жертовника, де на неї зійшла благодать Божа.
Саме Захарія, натхненний від Духа Святого, провів Марію до найголовнішої частини храму, у так зване Святеє Святих. Туди закон дозволяв входити тільки архієрею один раз в рік із жертовною кров’ю, яку він приносив за себе і за людські провини.
Це викликало загальний подив, а у церковних піснях сказано, що навіть ангели дивувалися, як Діва увійшла у Святеє Святих.
Пресвята Діва Марія прожила в Єрусалимському храмі майже 12 років. Знаючи, що вона від народження посвячена батьками єдиному Богу, та й сама, давши обітницю вічно зберігати непорочність, за порадою священного Собору, Марія заручилася зі своїм родичем, праведним старцем Іосифом. Він дав обітницю зберігати дівочу честь Марії, вважаючи себе мнимим її чоловіком і мнимим батьком Ісуса Христа.
Згадку про Введення можна знайти вже у переказах палестинських християн у IV столітті.
У народній уяві це свято обросло безліччю повір’їв і традицій, у яких простежуються обрядодії, пов’язані із новим господарським роком. Хто у цей день прийде першим до хати, той буде першим «полазником» на новий господарський рік. Якщо першим завітав молодий гарний, міцний чоловік, та ще й із грішми — добра ознака: усі будуть при здоров’ї і з достатком. Коли ж старий, кволий і бідний переступив поріг — жди невдач і злиднів. Ну а коли це ще й жінка — добра не жди. Недобрий знак, коли цього дня хтось сторонній приходить щось позичати.
Як свідчить відомий етнограф Василь Скуратівський, у деяких місцевостях на Введення побутував старовинний звичай «святити воду». «Ввечері йшли до того місця, де зливаються три річки, або ж набирали воду у трьох криницях і вдома «перепускали» її через вогонь (деінде до таких місць навіть робили хресний хід, хоч не всі священики дотримувалися цього ритуалу, вважаючи його «поганським»). Але в народі вірили, що саме така вода є вельми помічною від усіляких хвороб, нею можна також відганяти недобрі сили, зокрема, відьом, чи причаровувати хлопців», — пише Василь Скуратівський у книзі «Святвечір».
Він пояснює також народну назву свята — «Видіння». Люди вірили у те, що Бог цього дня відпускає праведні душі, щоб вони могли побачити («видіти») своє тіло. Тому на Пречисту народна мораль суворо забороняла копати землю, бити прачами білизну, м’яти льон чи коноплі на терниці, щоб «не придушити ненароком душу». Хто ж цього не дотримувався, то в жнива міг мати сувору відплату: гроза обов’язково влучить в копи або буря витолочить збіжжя.
Спостерігали цього дня й за погодою. «Скільки на Введення води, стільки на Юрія (6 травня) трави» — казали наші предки. А ще зауважували, що «Введенські морози ще зими не роблять».