Що їх чекає за кордоном?
Ми живемо в гаражі
або Де сушити мокрий одяг?
Люди їдуть заробляти!
Мчать від затишної хати
Витрачати–купувати — гей!
Люди їдуть в закордони,
У чужі світи й закони,
Застороги й заборони. Гей!
…І ось документи готові і дорога стелиться до такої бажаної роботи (чи заробітку)…
Не будемо переконувати ні себе, ні когось, що своє покликання ви знайшли у прополюванні закордонних городів. Хіба якщо погратися словами і розуміти слово «покликання» як «покликали». Отож, якщо вас покликали на польові сезонні роботи, ви приїжджаєте у якийсь хутір біля столиці, міста чи містечка і насамперед оглядаєте своє помешкання. Найчастіше житлові кімнати зроблені у гаражах, з гіршим чи кращим ремонтом, велетенськими дверима і маленькими вікнами, з десятком диванів, холодильником, газовою плитою.
Усе частіше з’являються добре обладнані душові, і саме ці кімнати вам часом можуть показувати як диво європейської цивілізації, якого ви ніколи в житті не бачили, бо ви ж приїхали із бідної країни. Тут часом є такі–сякі тумбочки. Ранньої весни чи осені помешкання обігріваються буржуйками. Усе більш–менш… до дощової погоди. Бо коли десяток чоловік приходить із дощу, головним стає питання, де сушити мокрий одяг.
Боротьба за місце біля буржуйки додає колориту стосункам між колегами–заробітчанами. Місце біля вогню стає ритуальним — із колективним танцем з барабанами, бубнами, вигуками, притупуваннями і різноманітними рухами. Дощ стає тим лакмусовим папірцем, який виявляє мікротріщини, плями і подряпини характеру кожного.
— Он там можете вішати одяг, — показує господар на двері сусіднього гаража, де натягнуто кілька шнурків і місця в принципі вистачає. Але де ж все–таки його висушити, щоб вранці можна було одягнути куртку і йти до праці?
— Ось тут беріть собі плащі, дощовики, які вам підходять, — показує господар у куток, де справді можна вибрати плащ. Але де ж просушити мокрі шкарпетки, штани, чоботи?
— У тебе що, одні шкарпетки? — намагається вибороти твоє місце біля буржуйки інший претендент.
— Ні, просто три інші пари сохнуть, відповідно третю і другу добу.
— Треба йти на роботу на фабрику — там краще!
— Треба їхати в Німеччину або Чехію!
— Треба зробити нормальні сушильні кімнати!
Розмова перетворюється в «кімнатний мітинг». «Бувалі» на все мають свої аргументи.
— Поляки повинні більше платити українцям, які працюють у сільському господарстві. Вже і так огірки дозрівають, а збирати нема кому, трускавки — море, а людей для її збору мало, вишні теж опадають…
— Важко це — по десять годин бути зігнутому або тримати руки догори!
— А стояти по дванадцять годин на підприємстві — легше? У людей п’яти тріскають і підошви печуть… — все емоційнішою стає колективна розмова.
Хто тут буде робити, як не ми? У Польщі, як і в Україні, молодь на поля не хоче. Вона обирає вищі заробітки у країнах Європи!
— А на тих фабриках є де сушити мокрий одяг?
— Там у цехах сухо, хіба якщо є риба чи м’ясо якесь. Але умови проживання хороші — і сушки є, і теплі батареї.
— Хто тут буде робити, як не ми? У Польщі, як і в Україні, молодь на поля не хоче. Вона обирає вищі заробітки у країнах Європи!
— І правильно робить! Якщо вибирати, де сушити мокрий одяг, то логічніше вибрати країну із вищою оплатою праці.
— Може, вам ще телевізор поставити? — сердито іронізує невдоволена темпами роботи господиня.
— Телевізор…можна. Я, до речі, люблю передачу «Мій новий дім». Цікаво бачити перетворення старого житла на нове, а ще приємніша радість тих малозабезпечених родин, які потрапили в проєкт! — каже одна із заробітчанок і хазяйка збавляє свою іронію, бо телевізор нині — зовсім не розкіш!
Однак на фоні десяти вішаків для десяти людей (це і для робочого, і для чистого одягу) і за відсутності тумбочок і поличок, не кажучи вже про шафи, — телевізор виглядав би смішно. А може й ні. Хоч без тумбочок, але з телевізором. У кого які пріоритети.
…Люди їдуть, ходять пішки!
Натренують собі ніжки!
Тільки чи обдуманий цей крок?
…Люди їдуть заробляти
На палаци й на палати
І проходять кожен свій урок!
Урок 1: Вигляд житла і умови демонструють справжнє ставлення господарів до найманих працівників.
Урок 2: Риба шукає, де глибше, а людина — де ліпше.
Анастасія ПЕЦЕНЮК,
дослідниця європейського заробітчанства
Продовження теми — в наступній «Цікавій газеті на вихідні».
