Так ніхто не кохав
«Я була деревом…»
Я була деревом.
Зрізав верхівку –
Надто високе!
Я стала деревцем.
Обчухрав крону –
Надто широке!
Я стала брунькою.
Де поділася –
Не питав.
Одразу пішов…
І того ж вечора
Тоненьку щепу собі знайшов.
Думала — всохну…
Та стала пагоном,
Виросла поміж трав.
Ти повернувся.
Просив пробачити.
Марно шукав.
Довго гукав.
— Буду тобою лише милуватися!
— заголосив.
Тобі пояснила:
— Я — інше дерево.
Не розумів.
Інший щасливо лепече вві сні:
— Широке.
І горнеться.
Інший палає, неначе в вогні.
І молиться,
ніби до Бога.
Хотіла крізь сльози додати:
— Кохаю ж тебе одного…
…Але ж я — інше дерево!
Sandra Olek
