Льон із волинських Журавичів продавали в Англію

Таких людей нинішня молодь називає «динозаврами». Він із покоління управлінців, які ще добре пам’ятають Микиту Хрущова та його реформи. Правила життя Данила Лихача були прості: ніколи не крав і не брехав. Він жартує, що коли став головою, то навчився пити горілку й матюкатися

— Як доживу до грудня, то мені буде 91 рік, — наголошує Данило Дем’янович. — Родом я із поліського села Нічогівка Маневицького району. В 1950–ті не вистачало кваліфікованих кадрів. Навчався у Волинській сільськогосподарській школі голів колгоспів — другий випуск. Мені дуже легко давалася наука. Як Сталін умер, то її закрили. Розпочинав свою роботу парторгом у колгоспі імені Суворова в селі Красноволя. Був добре знайомий з Іваном Грушецьким, який з 1951 до 1961–го очолював Волинський обком партії. З головою облвиконкому Юхимом Ярощуком не раз пив горілку.

Данило Лихач розповідає, що колгосп у Журавичах він очолив 8 березня 1960 року. Їх об’єднали із селами Домашів та Микове і господарство стало називатися «Дружба». Колишній керівник ще й нині добре пам’ятає, як почали сіяти льон та заробляти чималі гроші.

Усе робили вручну: рвали, сушили, сортували, а згодом переробляли. Коли перевиконували план, то платили значно більше за здану сировину. То вони трохи хитрували. У звітах писали, що посіяли 60 гектарів, а насправді було 70 і більше. Хто ж міряв ті площі?

Крім льону та зернових, колгосп «Дружба» вирощував буряки, адже мали 5 тисяч гектарів землі. За словами керівника, вони тримали 2 тисячі голів великої рогатої худоби, 
з них — 600 корів.

— Наші колгоспники отримували високі зарплати. Тільки за перший рік у нас було 900 тисяч карбованців прибутку, з них 700 тисяч виплатили людям, — пригадує Данило Дем’янович. — Знаєте, коли керівництво не краде, то й звичайні селяни живуть добре. Запровадили так звану прогресивну оплату. Люди брали льон додому й сушили в хатах на печі, тільки щоб заробити. Працювали цілими родинами, адже були стимули до праці. Мені колгоспники повірили, і ми їх не обманули. Не хочу хвалитися, але здавали високоякісну сировину, бо наш льон продавали за валюту в Англію. Саме в ті роки почало розбудовуватися село Журавичі. Відкрили санаторій та торфобрикетний завод.

Крім льону та зернових, колгосп «Дружба» вирощував буряки, адже мали 5 тисяч гектарів землі. За словами керівника, вони тримали 2 тисячі голів великої рогатої худоби, з них — 600 корів.

Тільки 16 літ очолював господарство Данило Лихач. У нього дуже сильно погіршився зір, і у 1976 році йому дали групу інвалідності. Голова колгоспу став пасічником. Офіційно була оформлена дружина, але він доглядав бджіл понад 15 літ.

Цікавлюся в мого співрозмовника, чи стежить він за подіями в Україні та світі.

— Звичайно, — жваво відповідає дідусь і відразу запитує мене, — поясніть, чому долар дешевшає, а ціни зростають?