Коли весь екіпаж фотографувався з підкорювачами космосу, Віктор Осадчий (посередині) був на бойовому посту, але вони про нього не забули.
Підкорював морські глибини, спілкувався з космонавтами і закладав волинські сади
У біографії цього чоловіка дивним чином поєдналися два кардинально різні періоди. Перший варто було б проілюструвати грізним кулаком, направленим із люка підводного човна в бік «ворожого» блоку НАТО, для другого підійшла б світлина-натюрморт із щедрими плодами нашого краю
Нині лучанин Віктор Сергійович Осадчий народився в селі Могильне Кіровоградської області на берегах Південного Бугу. Він з дитинства, як і багато хлопчаків тієї епохи, мріяв про море. Навіть намагався вступити в Одеське морехідне училище. Але не вдалося, бо коли приїхав, йому сказали, що набір студентів закінчився. А після призову на строкову службу Віктор попросився на флот. Довелося пройти безліч усіляких комісій, перш ніж його направили у школу підводного плавання на Балтику. Там навчався на радіотелеграфіста.
Після закінчення закладу молодий фахівець потрапив у склад екіпажу субмарини, що ось–ось мала зійти зі стапелів заводу в Горькому. Ознайомлення з новим судном відбувалося в атмосфері цілковитої таємності. Техніку замаскували на плавучому докові й відправили річками Волга і Дон до місця постійної дислокації — у кримську Балаклаву. Від моряків вимагали провести ходові випробування човна у Чорному морі. Завдання виконали успішно, і судно стало у бойовий стрій. З огляду на це командування доручило екіпажеві, частиною якого був Віктор Осадчий, перевірити іншу, аналогічну, субмарину, але вже у штормових водах Баренцевого моря. Для цього моряків передислокували у столицю Північного флоту Росії Сєвєроморськ. Там, незважаючи на суворі кліматичні умови, також усе вдалося, й моряки повернулися в Крим.
Він з дитинства, як і багато хлопчаків тієї епохи, мріяв про море.
А восени 1961 року у Балаклаву на підводний човен, де служив герой нашої розповіді, завітали перші космонавти планети Юрій Гагарін і Герман Титов. Почесні гості навіть вийшли в море на військовому судні. Там їм показали, як виглядає водна стихія через перископ.
— Титов був смурний, бо тільки повернувся після польоту, а Гагарін сяяв, мов нова копійка. Він навіть приходив до мене на бойовий пост, розпитував, як працює техніка, — розповів Віктор Сергійович.
У 1962 році моряк кардинально змінив своє життя, вступив до Уманського сільськогосподарського інституту на спеціальність «плодоовочівництво».
— Оскільки я виріс у селі, то мені не вистачало всього того: півня, курки, корови. Душа моя забажала повернутися, — пояснив свій вибір Віктор Осадчий.
У виші він зустрів майбутню дружину. А після його закінчення разом із нею приїхав за направленням на Волинь. Чоловік каже, що його переконували не переселятися у цей бандерівський край, але він не послухав. Багато років Віктор Сергійович пропрацював за спеціальністю в управлінні сільського господарства, а згодом став директором обласної сільгоспвиставки.
Нині на заслуженому відпочинку. Виховав двох дітей, має четверо внуків, сподівається, що вони стануть моряками.
Леонід ОЛІЙНИК.
