«А я б 5 гривень Президенту уступила...»
Сир за 58? А де такий є?
Президент України начебто купив кілограм свого улюбленого продукту за 58 гривень, а нам – не вдалося
Скільки коштує літр молока? Більшість українців відповідь на це запитання дадуть не задумуючись. А ось Володимир Зеленський, як виявилося, не знає, яка вартість цього продукту. Про це він зізнався під час недавнього прес-марафону, який увійшов у Книгу рекордів Гіннесса як найтриваліший у часі. Запитання «на засипку» задав журналіст, аби переконатися наскільки Президент знає життя народу. До речі, на цьому колись «проколовся» і британський політик Борис Джонсон. Він теж не зумів відповісти. Після цього його крісло захиталося.
Наш очільник держави не боїться повторити долю британського прем’єра. А не знає вартості молока, бо ж у сім’ї його ніхто не п’є. До того ж він нині на державному забезпеченні, тож до магазину рідко ходить і цінники не вивчає. Але коли заходить у найближчий від його оселі торговий заклад «Гудвайн», то купує найнеобхідніше — хліб, воду.
— Можу купити й вино, — розповідав журналістам, — ось і все. Ще купую сир. Люблю до вина. Кілограм коштує 58 гривень. Це той сир, який я люблю і можу собі дозволити.
— І де він таку ціну взяв? — дивувалися продавчині. — А якщо і купив, то, певне, живе в іншому світі, де все дешевше, ніж для нас, простих смертних.
Соціальні мережі відразу відреагували на сказане. Зацікавилися не стільки улюбленим президентським продуктом, скільки його ціною. Щось вона підозріло низька. Може, Володимир Зеленський купує сир не в елітному «Гудвайні», а в якомусь іншому, де все дешевше, то хай підкаже і нам. Підемо й купимо. Декотрі заступалися за главу держави. Мовляв, чого нападаєте на чоловіка? Він, певне, помилився. З ким не буває. Мав на увазі ціну за сто грамів продукту, бо ж кілограм сиру до пляшки гарного вина не буде брати.
Аби не гадати, ми вирішили спробувати знайти улюблений продукт Володимира Зеленського за озвученою вартістю в Луцьку. Спершу подумалося: може, й купимо. Адже у нас ціни не столичні. Завітали до найближчих супермаркетів мереж «Наш край», «Сільпо». Асортимент сирів тут, звісно, не такий, як у «Гудвайні», але досить пристойний. Тут є голландський, сулугуні, російський, королівський, моцарела… Є й продукція невеликих родинних ферм — так звані крафтові сири. Ціни від 100 до 300 і більше гривень за кілограм. Найдешевший крафтовий — рикота, аналог твердого, вартість якого 100 гривень.
Тверді сири завжди були недешевими, а останнім часом ще й подорожчали.
— З дешевих можу запропонувати голландський по 123 гривні за кілограм, моцарелу, — каже продавчиня. — Її найчастіше беруть для піци. Вона є у нас по 130 та 180 гривень.
Але найдешевша все-таки продукція Рожищенського сирзаводу — понад 95 гривень за кілограм. А ось сиру по 58 гривень ми таки не знайшли. За таку ціну можна купити хіба що сирний продукт. Адже навіть сир на любителя — галицький ковбасний — коштує 112 гривень за кілограм. Та, думається, нашому Президентові такий до вина не підійде.
Не знайшлося його улюбленого продукту і на луцьких ринках.
— І де він таку ціну взяв? — дивувалися продавчині. — А якщо і купив, то, певне, живе в іншому світі, де все дешевше, ніж для нас, простих смертних.
— Нині навіть кілограм домашнього по 58 гривень не купиш, — сказала жінка із Шепеля Луцького району, котра привезла на Центральний ринок продукцію від своєї корівки. — Хороший сир недешевий. Коштує щонайменше 60 гривень за кілограм. Щоб зробити його, треба 8 літрів молока по 18 гривень. А то вже буде 144 гривні.
— А якби до вас підійшов Президент, за скільки продали б йому? — цікавлюсь.
— Ще дорожче. А що? Він же свою працю цінує, а я — свою. А вона не легша. У корови молоко на язиці. Щоб було, треба її нагодувати. А в нас у Шепелі вже й пасти нема де. Землі розпаювали, роздали під забудову.
— А я б гривень п’ять уступила, — приєднується до розмови сусідка. — Президент усе ж таки. Та й усім уступаю…
До речі, як поінформували мене фахівці сироваріння, на виготовлення кілограма твердого продукту потрібно 10–12 літрів молока вищого ґатунку. У сільськогосподарських підприємствах його купують по 8–9 гривень за літр. У селян-одноосібників беруть продукцію переважно другим сортом, фактично за безцінь — по 4,5 гривні. Тож лише сировина обходиться виробникам щонайменше у 80 гривень. А в ціну закладаються ще й затрати на електроенергію, оплату праці, транспортування, надбавку торговельних мереж… Тобто вартість кілограма звичайного, не елітного, але натурального сиру без пальмової олії не може бути нижчою за 100 гривень. Зубожілим пересічним українцям такий продукт уже не по кишені. На жаль, такі реалії.
