«Що будуть їсти наші діти?», – запитували селяни в чиновниці.
Держава забрала у багатодітних сімей землю, яка «погано лежала» (Відео)
Родину Дідухів із Буркачів Горохівського району ледарями не посмів би назвати навіть найбільший недоброзичливець. Адже щодня члени цієї чималенької сім’ї як не в полі, то у хліві трудяться з ранку до вечора. Ще б пак, прогодувати та вдягнути 10 дітей зовсім непросто. Батьки цієї «футбольної команди» (поки без воротаря) Василь і Ліда повністю залежать від землі, яку в них уже відібрали
Село Буркачі в окрузі називають циганським, бо люблять цю місцину бузьки і приносять місцевим мешканцям малюків ще частіше, ніж великим родинам ромів. Як і скрізь в Україні, людям тут живеться нелегко, але родючі ґрунти і працьовиті руки дають змогу заробити на хліб і до хліба.
Одного осіннього ранку селяни на своїх городах серед капусти й буряків помітили червоні прапорці, якими була — розмічено площу. І хоча така знахідка їх здивувала, ніхто не міг повірити, що їхні ділянки вже їм не належать. У таку халепу потрапило більше двох десятків господарств!
Мій чоловік три роки оформлював пай, ніяк не вдавалося. А тут одна людина за місяць усе зробила.
Річ у тім, що ці наділи належали до земель резервного фонду. Свого часу сільрада дозволила селянам ними користуватися, але ніхто їх не приватизовував. Дехто взагалі не знав, про таку можливість, іншим цей процес був не по кишені, адже в нашій державі, щоб отримати свій клаптик поля, потрібно заплатити бюрократам чималеньку суму. От ці ділянки в Головному управлінні Держгеокадастру у Волинській області виділили воїнам АТО, тільки не місцевим. Це логічно, адже тутешні ветерани ніяк не погодились би відібрати єдине джерело заробітку у своїх сусідів, а ті захисники, яким дісталися буркачанські городи, напевне, і гадки не мали, що створюють комусь негаразди. Та й землю цю вони відразу продали. Одному власнику!
Усвідомивши масштаби проблеми і прийшовши трохи до тями, люди подалися до Луцька боротися з несправедливістю. Гурт активних жінок разом із землевпорядником Мервинської сільради ми зустріли на порозі профільного земельного відомства в обласному центрі.
— Не знаємо, на кого ці городи зараз записані. Виявилося, що вони вже розподілені, і ми приїхали сюди, щоб нам пояснили, як далі жити, — каже Лідія Дідух-Яворська.
Її підтримує інша представниця делегації, Галина Пилипчук:
— У нас багатодітна сім’я, четверо дітей. Ми не маємо більше землі — вони забирають останнє!
А ще селян обурює дивовижна швидкість, із якою спрацювали чиновники.
— Мій чоловік три роки оформлював пай, ніяк не вдавалося. А тут одна людина за місяць усе зробила, — зітхає Галина Олексюк. Хтось із гурту поправляє: за два тижні!
Із цими претензіями жителі Буркачів пішли у Головне управління Держгеокадастру у Волинській області. На робочому місці застали заступницю начальника Олену Ланевич.
Чиновниця, вислухавши людей, заявила, що сільрада погодила виділення згаданих ділянок атовцям, а коли землевпорядник Володимир Горальський наполіг, що такого погодження не було, зауважила, що відсутність заперечення сприймається як згода. Пан Горальський розповів, що селяни надсилали у геокадастр листи з поясненнями: мовляв, недоцільно надавати землю, поки триває зміна меж населеного пункту. Але толку в цьому питанні так і не вивели.
На питання, чи є шанс у людей повернути свої наділи, Олена Ланевич відповіла:
— Це питання вирішується у судовому порядку… Я вам можу порекомендувати написати заяви про виділення ділянок на іншому масиві.
Врешті-решт буркачани зрозуміли, що зібрати врожай зі своїх (до речі, вже засіяних) городів їм навряд вдасться. З’явилася надія отримати землю в іншому місці, але вони не вірять, що їм так вправно і швидко пощастить оформити документи, як це зробив новий власник їхніх полів.
«Газета Волинь» стежитиме, чи не залишать бюрократи селян напризволяще.
