Волинянка і за океаном воює за Україну

Там зібралися українки з 26 країн, аби розповісти про напрями своєї роботи, поділитися успіхами, обговорити наболілі проблеми і порадитися, як спільно їх вирішити. Їх зорганізувала Світова федерація українських жіночих організацій (СФУЖО), яка є єдиним координуючим органом світового жіноцтва (головний офіс СФУЖО розміщений у Торонто, Канада). Асамблея проходила під гаслом «Українка в світі. Професіоналізм. Активізм. Традиція». Організація цього проєкту відбувалася в тісній співпраці з Міжнародним інститутом освіти і культури (МІОК), що функціонує у Львові. Його успішно очолює Ірина Ключковська.

Зібрання засвідчило, що всі організації української діаспори працюють в одному напрямку: допомога нашій державі у зміцненні боєздатності армії, підтримка вдів і сиріт війни, поширення національної культури та повідомлень про Україну країнами української діаспори. Адже ще, на жаль, часто в світі нашу країну ототожнюють із Росією. Тому закордонним українцям доводиться доносити до громадян віддалених від України держав правдиву інформацію про Батьківщину, а також займатися поширенням національної культури і освіти серед молодого покоління української діаспори.

Пані Оксана висловила прагнення знайти більше інформації про свою маму, Юлію Григорівну Трач, яка була однією з перших членкинь Союзу українок Нововолинська, котрі в 1993–1994 роках створили осередок.

В асамблеї взяли участь Мирослава Гонгадзе, котра поширює силу «Голосу Америки» з Вашингтона в усі куточки світу, перша жінка-сенатор українського походження Рейнелл Андрейчук. Голова Конгресу українців Європи Ярослава Хортяні з Угорщини розповіла про головні проєкти, над яким він працює. А Анна Кантер із Франції поділилася тими величезними зусиллями, що були докладені для відкриття Культурного центру в місті Санлісі, що біля Парижа — ​того самого місця, де наша славна Анна Ярославна, княгиня Київська, у свій час заснувала монастир. І ще чимало посестер з різних країн акцентували увагу присутніх на найбільш цікавому й важливому у своїй роботі. Панельні дискусії, круглі столи, звіти і обмін враженнями — ​так пройшли незабутні дні асамблеї.

Кожна жінка, за словами пані Оксани, прибула в нашу країну з однією і тією ж місією і мрією: зробити свій маленький внесок у велику спільну справу — ​подати плече допомоги жінкам-однодумцям в Україні. Саме тому одна з основних резолюцій цього зібрання — ​об’єднатися й налагодити тісніший контакт з організаціями в самій Україні.

Пані Оксана не обминула можливості побувати в рідному Нововолинську, мала багато зустрічей.

Це місто канадська гостя називає «таким близьким серцю і таким з-за океану тепер далеким»… Пані Оксана зустрілася з головою міського осередку Союзу українок Надією Бєльською, ознайомилася з роботою тутешньої організації, переглянула фотографії відзначень національно-патріотичних свят. А Оксана Коломієць радо розповіла про асамблею, про Організацію українок Канади, членом якої вже є сім років, і тепер очолює один із відділів у Торонто. Пані Оксана висловила прагнення знайти більше інформації про свою маму, Юлію Григорівну Трач, яка була однією з перших членкинь Союзу українок Нововолинська, котрі в 1993–1994 роках створили осередок.

Активістка жіночого руху Канади висловила вдячність директору історичного музею шахтарського міста Ірині Костюк, яка показала гості чудові й досить цінні артефакти. Змістовною і взаємокорисною була розмова з редактором міського часопису «Наше місто» Ігорем Лісовим — ​домовилися про співпрацю: через газету, яка стане майданчиком для дискусій, обмінюватись інформацією між Організацією українок Канади і Союзом українок Нововолинська.

Роксолана ВИШНЕВИЧ

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.